слідком
СЛІДКО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за.
1. Те саме, що слі́до́м 1.
Дві Бочки їхало колись селом, Одна з горілкою, повненька, Друга — порожня, тож слідком (Гл., Вибр., 1951, 17);
Галасуючи, побігли всі слідком за коноводами (Гр., II, 1963, 296);
— Сьогодні ще зранку ходить [дитина] за мною слідком,— розказує далі пані,— скиглить: дайте, мамо, копійку, в театр на кумедію піду (Вас., І, 1959, 211);
З-за верхів далеких гір вискочили круглі хмари, білі, як срібло.. Слідком за ними висунулись чорні густі хмари (Н.-Лев., II, 1956, 389);
Він пішов слідком за Олесею до її хати, що стояла край зеленого вигону (Стельмах, II, 1962, 114).
2. У напрямі руху, переміщення кого-, чого-небудь.
Микола довго дивився слідком за нею, як синів оддалеки на возі її керсет і чорніли коси на голові проти вечірнього сонця (Н.-Лев., II, 1956, 230).
Значення в інших словниках
- слідком — слідко́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- слідком — див. потім; услід Словник синонімів Вусика
- слідком — [с'л'ідком] присл. Орфоепічний словник української мови
- слідком — слідкома, присл., звичайно у сполуч. з прикм. за. 1》 Те саме, що слідом 1). 2》 У напрямі руху, переміщення кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слідком — СЛІДКО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за. 1. Те саме, що слі́до́м 1. Дві Бочки їхало колись селом, Одна з горілкою, повненька, Друга – порожня, тож слідком (Л. Глібов); Галасуючи, побігли всі слідком за коноводами (Б. Словник української мови у 20 томах
- слідком — ВСЛІД (УСЛІ́Д) звич. з прийм. з а (безпосередньо за ким-, чим-небудь), СЛІ́ДО́М, СЛІДКО́М, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, НА́ЗИРКОМ діал., НА́СЛІДЦІ діал. (слідкуючи). Віз покотився вслід за іншими (Г. Словник синонімів української мови
- слідком — Слідко́м, слідкома́ за ким, за чим, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- слідком — Слідко́м нар. Слѣдомъ, вслѣдъ. За ним слідком іде. Рудч. Ск. II. 84. Словник української мови Грінченка