слідком

Значення в інших словниках

1. слідком — слідко́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. слідком — див. потім; услід Словник синонімів Вусика
3. слідком — слідкома, присл., звичайно у сполуч. з прикм. за. 1》 Те саме, що слідом 1). 2》 У напрямі руху, переміщення кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. слідком — СЛІДКО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за. 1. Те саме, що слі́до́м 1. Дві Бочки їхало колись селом, Одна з горілкою, повненька, Друга – порожня, тож слідком (Л. Глібов); Галасуючи, побігли всі слідком за коноводами (Б. Словник української мови у 20 томах
5. слідком — ВСЛІД (УСЛІ́Д) звич. з прийм. з а (безпосередньо за ким-, чим-небудь), СЛІ́ДО́М, СЛІДКО́М, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, НА́ЗИРКОМ діал., НА́СЛІДЦІ діал. (слідкуючи). Віз покотився вслід за іншими (Г. Словник синонімів української мови
6. слідком — Слідко́м, слідкома́ за ким, за чим, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. слідком — СЛІДКО́М, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за. 1. Те саме, що слі́до́м 1. Дві Бочки їхало колись селом, Одна з горілкою, повненька, Друга — порожня, тож слідком (Гл., Вибр., 1951, 17); Галасуючи, побігли всі слідком за коноводами (Гр. Словник української мови в 11 томах
8. слідком — Слідко́м нар. Слѣдомъ, вслѣдъ. За ним слідком іде. Рудч. Ск. II. 84. Словник української мови Грінченка