сліпити

СЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. слі́плять; недок., перех. і без додатка.

1. Позбавляти зору, робити сліпим кого-небудь; осліплювати.

[Кобзар:] Та мене то ніхто не сліпив — сам осліп, од добра осліп (Мирний, V, 1955, 88);

// Псувати очі, працюючи при поганому освітленні або надто напружуючи зір.

Дівчата день і ніч сліпили очі, гаптуючи розкішні пояси, гаманці й козакини (Тулуб, Людолови, I, 1957, 269);

Невільниці собі сліпили очі При світлі каганця убогім і чаднім (Рильський, III, 1961, 127).

2. тільки 3 ос. Засліплюючи, заважати добре бачити, дивитися (про світло, сяйво, що-небудь блискуче і т. ін.).

Синіється тут прозора вода,.. палаючи, іскриться сонце та сліпить очі (Фр., III, 1950, 7);

— Пройдіть у цей кінець, тут проміння не сліпитиме вам зір (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 353);

Здалека сліпить очі цинковий дах багатиревої хати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 39);

Синя блискавка сліпила очі (Донч., IV, 1957, 117);

Сніги виблискували на сонці, сліпили очі (Тют., Вир, 1964, 539);

*У порівн. Її розширені очі на якусь мить ставали невидющими, неначе їх сліпило далеке марево землі (Стельмах, I, 1962, 555);

// безос.

Йому вогнем сліпило очі (Шпорта, Запоріжці, 1952, 42);

// Стомлюючи очі, зір надзвичайною яскравістю, різноколірністю, барвистістю і т. ін., заважати дивитися.

Сліпить очі його [моря] блакить (Коцюб., І, 1955, 396);

Соковита зелень [лісу] сліпала очі (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 41);

Стіни будинку сліплять очі білизною (Вільде, Сестри.., 1958, 66);

Яскравий день сліпив очі (Гончар, II, 1959, 207);

Оксамитова різнобарвна запаска обхоплювала її стан і на темнім фоні кімнати, проти світла, сліпила очі (Досв., Гюлле, 1961, 26).

3. тільки 3 ос. Засипаючи, заліплюючи, заливаючи очі, позбавляти людину можливості добре бачити.

Білі метелики снують кругом Ларька, сліплять, сідають на голову (Вас., І, 1959, 104);

На голови запорожцям полетіло каміння, бочки, гаряча смола і, нарешті, мішки з піском, що сліпив їм очі (Довж., І, 1958, 241);

Сніг сліпив очі, вітер пробирався під поли фуфайки, та Дмитро не помічав цього (Зар., Світло.., 1961, 55);

Минула завзятість хлоп’яча. Ось уже чоло і піт заросив, до очей підкочується, сліпить… (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 16).

4. перен. Вражати красою, розумом і т. ін.

Ішла чутка, що така була краса його.., що не можна й очима було надивитися, бо сліпила вона, як те сонечко пломенисте (Вовчок, І, 1955, 358);

[Неріса:] Тобою бувши, я б його сліпила всім блиском генія свого й Еллади (Л. Укр., III, 1952, 443).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпити — сліпи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сліпити — Осліплювати; (очі) напружувати, псувати, (від різкого світла) різати; (світлом) засліплювати, бити в очі; (красою) вражати, приголомшувати. Словник синонімів Караванського
  3. сліпити — [с'л'іпитие] -пл'у, -пиеш, -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. сліпити — сліплю, сліпиш; мн. сліплять; недок., перех. і без додатка. 1》 Позбавляти зору, робити сліпим кого-небудь; осліплювати. || Псувати очі, працюючи при поганому освітленні або надто напружуючи зір. 2》 тільки 3 ос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сліпити — СЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. слі́плять; недок., кого, що і без прям. дод. 1. Позбавляти зору, робити сліпим кого-небудь; осліплювати. Словник української мови у 20 томах
  6. сліпити — ОСЛІПИ́ТИ (зробити сліпим), ОТЕМНИ́ТИ рідше. — Недок.: ослі́плювати, осліпля́ти, сліпи́ти, отемня́ти рідше. Догнали (турки) сестру у степу, кіньми прибили; потім осліпили її (М. Словник синонімів української мови
  7. сліпити — Сліпи́ти, -плю́, -пиш, -плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сліпити — Сліпити, -плю́, -пиш гл. 1) Ослѣплять. Іще не всіх чортів висліпили, — підемо сліпить. Ном. № 10346, ст. 289. Чужу хату топить, — свої очі сліпить. Ном. № 10315. 2) Засиживаться, медлить. Якого чорта він там сліпить. Ном. № 10932. Словник української мови Грінченка