сліпити

СЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. слі́плять; недок., кого, що і без прям. дод.

1. Позбавляти зору, робити сліпим кого-небудь; осліплювати.

[Кобзар:] Та мене то ніхто не сліпив – сам осліп, од добра осліп (Панас Мирний);

// Псувати очі, працюючи при поганому освітленні або надто напружуючи зір.

Дівчата день і ніч сліпили очі, гаптуючи розкішні пояси, гаманці й козакини (З. Тулуб);

Невільниці собі сліпили очі При світлі каганця убогім і чаднім (М. Рильський).

2. тільки 3 ос. Засліплюючи, заважати добре бачити, дивитися (про щось яскраве, різноколірне, блискуче і т. ін.).

Синіється тут прозора вода, .. палаючи, іскриться сонце та сліпить очі (І. Франко);

– Пройдіть у цей кінець, тут проміння не сліпитиме вам зір (Ю. Смолич);

Здалека сліпить очі цинковий дах багатиревої хати (І. Цюпа);

Синя блискавка сліпила очі (О. Донченко);

Сніги виблискували на сонці, сліпили очі (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Її розширені очі на якусь мить ставали невидющими, неначе їх сліпило далеке марево землі (М. Стельмах);

// безос.

Йому вогнем сліпило очі (Я. Шпорта);

// Стомлюючи очі, зір надзвичайною яскравістю, різноколірністю, барвистістю і т. ін., заважати дивитися.

Сліпить очі його [моря] блакить (М. Коцюбинський);

Соковита зелень [лісу] сліпала очі (З. Тулуб);

Стіни будинку сліплять очі білизною (Ірина Вільде);

Яскравий день сліпив очі (О. Гончар);

Оксамитова різнобарвна запаска обхоплювала її стан і на темнім фоні кімнати, проти світла, сліпила очі (Олесь Досвітній).

3. тільки 3 ос. Засипаючи, заліплюючи, заливаючи очі, позбавляти людину можливості добре бачити.

Білі метелики снують кругом Ларька, сліплять, сідають на голову (С. Васильченко);

На голови запорожцям полетіло каміння, бочки, гаряча смола і, нарешті, мішки з піском, що сліпив їм очі (О. Довженко);

Сніг сліпив очі, вітер пробирався під поли фуфайки, та Дмитро не помічав цього (М. Зарудний);

Минула завзятість хлоп'яча. Ось уже чоло і піт заросив, до очей підкочується, сліпить... (Д. Бедзик).

4. перен. Вражати красою, розумом і т. ін.

Ішла чутка, що така була краса його.., що не можна й очима було надивитися, бо сліпила вона, як те сонечко пломенисте (Марко Вовчок);

[Неріса:] Тобою бувши, я б його сліпила всім блиском генія свого й Еллади (Леся Українка).