смаркач

СМАРКА́Ч, а́, ч., розм. Те саме, що шмарка́ч.

На гулянку ходила [Домніка] зрідка й називала всіх хлопців прямо смаркачами (Коб., II, 1956, 110);

Розсердився [Ковальчук], нагримав на неї і сказав, що врятував її він, а не Левко, який тоді був ще смаркачем (Трубл., Шхуна.., 1940, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смаркач — Вістряк, сяка, сякар, див. сопляк Словник чужослів Павло Штепа
  2. смаркач — СМАРКА́Ч, а́, ч., розм. Те саме, що шмарка́ч. На гулянку ходила [Домніка] зрідка й називала всіх хлопців прямо смаркачами (О. Кобилянська); Розсердився [Ковальчук], нагримав на неї і сказав, що врятував її він, а не Левко, який тоді був ще смаркачем (М. Трублаїні). Словник української мови у 20 томах
  3. смаркач — Смаркач, -ча м. 1) Сопливецъ. 2) Молокососъ. Вол. г. Словник української мови Грінченка
  4. смаркач — смарка́ч іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  5. смаркач — див. дитина Словник синонімів Вусика
  6. смаркач — -а, ч., розм. Те саме, що шмаркач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. смаркач — ШМАРКА́Ч (зневажл., лайл. — шмарката дитина; молода, недосвідчена людина), СМАРКА́Ч, СОПЛЯ́К, СОПЛІ́Й, СОПЛЯ́, ВІСКРЯ́К діал. — Ви цього кавалера знаєте? — питаю.. — Якого кавалера? На біса він нам здався, такий шмаркач! (П. Словник синонімів української мови
  8. смаркач — смарка́ч (шма́рка́ч) → смарк (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт