1. Словник української мови в 11 томах

смердіти

СМЕРДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок.

1. чим і без додатка. Мати, виділяти неприємний запах, погано пахнути.

— Пхе! що це так смердить в покоях? Чи тютюн, чи оселедці? (Н.-Лев., II, 1956, 56);

Черниш поповз. Зрита земля нудотно смерділа мінними газами (Гончар, III, 1959, 49);

// безос.

Я своїм носом чула, що з її вивода цілу петрівку на все село смерділо вишкварками (Н.-Лев., II, 1956, 18);

На горищі так смерділо, що аж у носі дерло (Чаб., Катюша, 1960, 52);

// Курити смердючий тютюн, смердючі цигарки і т. ін.

Біля стовпа в бліндажі смердів поганою сигарою німецький вартовий (Довж., І, 1958, 135);

// перен., розм. Бути огидним.

Вже не тільки ідеалові етичному наших часів, але й передовим людям однаково смердять кати всіх часів і народів, партій і класів (Л. Укр., VIII, 1965, 8).

◊ Щоб [і] дух не смерді́в див. дух.

2. ким, чим, перен., розм. Нагадувати когось, щось, виявляти ознаки, властивості кого-, чого-небудь; відгонити.

— Зовні козак ніби, а пальцем ткнеш, смердить шляхтичем,— мовив Хмельницький, сідаючи у фотель (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смердіти — (виділяти неприємний запах) тхнути, відгонити. Словник синонімів Полюги
  2. смердіти — смерді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. смердіти — Недобре пахнути; (чим) відгонити, тхнути; (кому) П. викликати огиду у кого. Словник синонімів Караванського
  4. смердіти — -джу, -диш, недок. 1》 чим і без додатка. Мати, виділяти неприємний запах, погано пахнути. || безос. || Курити смердючий тютюн, смердючі цигарки і т. ін. || перен., розм. Бути огидним. 2》 ким, чим, перен., розм. Нагадувати когось, щось, виявляти ознаки, властивості кого-, чого-небудь; відгонити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смердіти — СМЕРДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок. 1. чим і без дод. Мати, виділяти неприємний запах, погано пахнути. Черниш поповз. Зрита земля нудотно смерділа мінними газами (О. Гончар); Смерділо бензином; // безос. Словник української мови у 20 томах
  6. смердіти — смерді́ти: ◊ щось тут <�у траві́> смерди́ть щось тут не так (ст): Пан Матусяк, може, трохи занадто підкреслено твердить при кожній нагоді, що він після того не бачив майстра живим... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. смердіти — па́хне (смерди́ть) земле́ю від кого. Хто-небудь близький до смерті. Од неї пахне вже землею, Уже й мене не пізнає! (Т. Шевченко); Чи вам же пристало балакати про кохання?.. Від вас же землею смердить! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
  8. смердіти — ПА́ХНУТИ (видавати запах перев. приємний), ПАХТІ́ТИ розм., ПАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ДУШІ́ТИ розм.; ДУХМЯНІ́ТИ, ПАШІ́ТИ розм. (дуже сильний); ВІ́ЯТИ (обдавати запахом); ПОВІВА́ТИ (злегка або час від часу обдавати запахом). Словник синонімів української мови
  9. смердіти — Смерді́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. смердіти — Смердіти, -джу, -диш гл. Вонять. Хата пусткою смерділа. Шевч. Словник української мови Грінченка