смердіти

(виділяти неприємний запах) тхнути, відгонити.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смердіти — смерді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. смердіти — Недобре пахнути; (чим) відгонити, тхнути; (кому) П. викликати огиду у кого. Словник синонімів Караванського
  3. смердіти — -джу, -диш, недок. 1》 чим і без додатка. Мати, виділяти неприємний запах, погано пахнути. || безос. || Курити смердючий тютюн, смердючі цигарки і т. ін. || перен., розм. Бути огидним. 2》 ким, чим, перен., розм. Нагадувати когось, щось, виявляти ознаки, властивості кого-, чого-небудь; відгонити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смердіти — СМЕРДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок. 1. чим і без дод. Мати, виділяти неприємний запах, погано пахнути. Черниш поповз. Зрита земля нудотно смерділа мінними газами (О. Гончар); Смерділо бензином; // безос. Словник української мови у 20 томах
  5. смердіти — смерді́ти: ◊ щось тут <�у траві́> смерди́ть щось тут не так (ст): Пан Матусяк, може, трохи занадто підкреслено твердить при кожній нагоді, що він після того не бачив майстра живим... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. смердіти — па́хне (смерди́ть) земле́ю від кого. Хто-небудь близький до смерті. Од неї пахне вже землею, Уже й мене не пізнає! (Т. Шевченко); Чи вам же пристало балакати про кохання?.. Від вас же землею смердить! (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
  7. смердіти — ПА́ХНУТИ (видавати запах перев. приємний), ПАХТІ́ТИ розм., ПАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ДУШІ́ТИ розм.; ДУХМЯНІ́ТИ, ПАШІ́ТИ розм. (дуже сильний); ВІ́ЯТИ (обдавати запахом); ПОВІВА́ТИ (злегка або час від часу обдавати запахом). Словник синонімів української мови
  8. смердіти — Смерді́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. смердіти — СМЕРДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок. 1. чим і без додатка. Мати, виділяти неприємний запах, погано пахнути. — Пхе! що це так смердить в покоях? Чи тютюн, чи оселедці? (Н.-Лев., II, 1956, 56); Черниш поповз. Словник української мови в 11 томах
  10. смердіти — Смердіти, -джу, -диш гл. Вонять. Хата пусткою смерділа. Шевч. Словник української мови Грінченка