смирненько
СМИРНЕ́НЬКО. Присл. до смирне́нький.
Сидів Когутик з красними крильцями. Глянула Лисичка та й слинку ковтає. Підійшла смирненько, хусткою махає (Фр., XIII, 1954, 259);
Ти тільки те й робив, що вправненько, смирненько за хазяйським плугом ходив (Ковінька, Кутя.., 1960, 112);
// у знач. присудк. сл.
Якось було скорботненько й тихенько, смирненько (Вовчок, І, 1955, 302).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смирненько — смирне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- смирненько — Присл. до смирненький. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смирненько — СМИРНЕ́НЬКО. Присл. до смирне́нький. Сидів Когутик з красними крильцями. Глянула Лисичка та й слинку ковтає. Підійшла смирненько, хусткою махає (І. Франко); Ти тільки те й робив, що вправненько, смирненько за хазяйським плугом ходив (О. Словник української мови у 20 томах
- смирненько — Смирно нар. Смирно, кротко. А в коморі спірно, а у хаті смирно. Чуб. III. 366. ум. смирненько, смирнесенько. Словник української мови Грінченка