смирнота
СМИРНОТА́, и́, ж., розм. Те саме, що смире́ння 2, 3.
— А за її добрість, за її смирноту, покірність треба їй такого мужика, щоб їй був як отець (Кв.-Осн., II, 1956, 62).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смирнота — смирнота́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- смирнота — -и, ж., розм. Те саме, що смирення 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- смирнота — СМИРНОТА́, и́, ж., розм. Те саме, що смире́ння 2, 3. – А за її добрість, за її смирноту, покірність треба їй такого мужика, щоб їй був як отець (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
- смирнота — Смирнота, -ти ж. = смирність. Не діймаю віри Антоновій смирності. Г. Барв. 328. Словник української мови Грінченка