смирнота

СМИРНОТА́, и́, ж., розм. Те саме, що смире́ння 2, 3.

— А за її добрість, за її смирноту, покірність треба їй такого мужика, щоб їй був як отець (Кв.-Осн., II, 1956, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смирнота — смирнота́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. смирнота — -и, ж., розм. Те саме, що смирення 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смирнота — СМИРНОТА́, и́, ж., розм. Те саме, що смире́ння 2, 3. – А за її добрість, за її смирноту, покірність треба їй такого мужика, щоб їй був як отець (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
  4. смирнота — Смирнота, -ти ж. = смирність. Не діймаю віри Антоновій смирності. Г. Барв. 328. Словник української мови Грінченка