1. Словник української мови в 11 томах

смоква

СМО́КВА, и, ж. Те саме, що смоко́вниця.

Край шляху смокви листям тихо мають (Фр., XIII, 1954, 324);

При шляху зростала смоква на камінню.. Хто ішов — топтався по її корінню… (Крим., Вибр., 1965, 106);

Ми принесемо богині смокви медово-солодкі, Темний, міцний виноград і молодих голуб’ят (Рильський, І, 1960, 178);

Зверху, з високих дерев густолистих, звисали.. Груші, й гранати розкішні, і яблунь плоди соковиті, Смокви солодкі й маслини (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смоква — смо́ква іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. смоква — -и, ж. Те саме, що смоківниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смоква — СМО́КВА, и, ж. 1. Те саме, що смоко́вниця. Край шляху смокви листям тихо мають (І. Франко); При шляху зростала смоква на камінню .. Хто ішов – топтався по її корінню... (А. Кримський). 2. Плід смоківниці; інжир. Словник української мови у 20 томах
  4. смоква — ІНЖИ́Р (фігове дерево; плід цього дерева), СМОКО́ВНИЦЯ (СМОКІВНИ́ЦЯ), СМО́КВА, ФІ́ГА, ВИ́ННА Я́ГОДА (сушені плоди). Татарки.. частували їх.. свіжим інжиром (М. Словник синонімів української мови