смотритель

СМОТРИ́ТЕЛЬ, я, ч., дорев. Службовець, що займався наглядом, спостереженням за ким-, чим-небудь.

Смотритель увійшов у клас, ступив на кислиці, посковзнувся й дав сторчака (Н.-Лев., III, 1956, 317);

Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище «морда» (Коцюб., II, 1955, 191);

Вчився [Валерик] тільки на високі бали, краще за.. прикажчицьких синків, які тільки й знали, що бігати до смотрителя з доносами (Гончар, Таврія, 1952, 75);

Штатний смотритель училища Іван Микитович Зозулін схилив голову набік (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 270).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смотритель — смотри́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. смотритель — Доглядач, див. наставник, вихователь, ментор Словник чужослів Павло Штепа
  3. смотритель — СМОТРИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Службовець, що займався наглядом, спостереженням за ким-, чим-небудь. Смотритель увійшов у клас, ступив на кислиці, посковзнувся й дав сторчака (І. Нечуй-Левицький); Тюремний смотритель; Штатний смотритель. Словник української мови у 20 томах
  4. смотритель — НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за діяльністю, функціонуванням чого-небудь, завідує чимось), ДОГЛЯ́ДА́Ч, НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (про посади в дореволюційній Росії). Словник синонімів української мови