1. Словник української мови в 11 томах

смуглий

СМУ́ГЛИЙ, а, е. Темнуватого забарвлення (про шкіру).

Лежить Жук, задравши голову вгору. Такий же пикатий, чорний; по щоках його смуглого виду поп’ялося пухке волоссячко (Мирний, І, 1954, 331);

Смугле лице його незалежне, дихає завзяттям і нахабством (Тют., Вир, 1964, 96);

// Який має таку шкіру (про людину).

Хлопцеві не терпілось відгадати, за що ж саме обрала й відзначила Шура оцю людину, смуглого, худорлявого лейтенанта (Гончар, III, 1959, 409);

Смуглий автоматник дивиться у небо (Сос., II, 1958, 293).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смуглий — (про людину, яка темніша від звичайного) смуглявий, смаглий, чорнявий, смагловидий, (дещо знижене) чорномазий. Словник синонімів Полюги
  2. смуглий — сму́глий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. смуглий — -а, -е. Темнуватого забарвлення (про шкіру). || Який має таку шкіру (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смуглий — Смаглий, смаглявий, смаглюватий, смаглюватенький, смаглій, смаглявець, (вона) смаглявка, див. брюнет, темнолиций Словник чужослів Павло Штепа
  5. смуглий — СМУ́ГЛИЙ, а, е. Темнуватого забарвлення (про шкіру). Лежить Жук, задравши голову вгору. Такий же пикатий, чорний; по щоках його смуглого виду поп'ялося пухке волоссячко (Панас Мирний); Смугле лице його незалежне... Словник української мови у 20 томах
  6. смуглий — СМАГЛЯ́ВИЙ (про шкіру людини, саму людину — темніший від звичайного), СМА́ГЛИЙ, СМУГЛЯ́ВИЙ, СМУ́ГЛИЙ, ЧОРНЯ́ВИЙ, ЖУКУВА́ТИЙ підсил. розм., ЧОРНОМА́ЗИЙ підсил. розм.; СМАГЛОЛИ́ЦИЙ, СМАГЛОВИ́ДИЙ, СМАГЛОЧО́ЛИЙ поет. Словник синонімів української мови