сміливість

СМІ́ЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Властивість за знач. смі́ли́вий.

Боялися вороги руського навального нестримного бою.. Сміливістю, хоробрістю, відвагою, безстрашшям руського війська був знаменитий руський бій (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 337);

Неухильне прагнення вперед, сміливість думки, ясність перспективи, нетерпимість до косності, рутини — ось що характеризує діяльність ленінської партії (Ком. Укр., 5, 1960, 45).

2. Смілива поведінка, рішучість у вчинках; хоробрість, відвага.

Вона не сподівалась од Мелашки такої сміливості й спочатку не знала, що казати (Н.-Лев., II, 1956, 358);

Сміливість і буйність — то були ознаки характеру Олекси (Хотк., Довбуш, 1965, 131);

Аж от поїзд рушає далі. Не здолали його гайдамаки.. Не вистачило сміливості (Довж., І, 1958, 38).

Бра́ти [на се́бе] смі́ли́вість див. бра́ти;

Додава́ти (дода́ти, надава́ти, нада́ти) сміли́вості — робити сміливішим.

Ваше співчуття моїм замірам і обіцянка надіслати дещо додають мені сміливості (Коцюб., III, 1956, 242);

Надворі стало зовсім поночі. Темрява додала бідній Василині сміливості (Н.-Лев., II, 1956, 84);

Моє мовчання надає йому сміливості (Ю. Янов., II, 1958, 22);

Ма́ти смі́ли́вість — бути сміливим; осмілюватися зробити що-небудь.

— Вліз у сім’ю, взяв чужу жінку… Май же сміливість чесно поквитуватись (Коцюб., І, 1955, 408);

— Мав сміливість з куркулями гуляти, май тепер сміливість подивитись людям у вічі (Стельмах, II, 1962, 377);

Набира́тися (набра́тися) смі́ли́вості — ставати сміливішим.

Заєць набрався сміливості та й каже: «Ще одколи живу в цьому лісі, ніхто передо мною шапки не здіймав» (Н.-Лев., III, 1956, 292).