1. Словник української мови в 11 томах

смілий

СМІ́ЛИЙ, а, е. Те саме, що смі́ли́вий.

Ті пішли за ним, розмовляючи за Колісника, що який-то він сміливий та вдатний (Мирний, III, 1954, 274);

— Хороші слова: смілого куля боїться, смілого штик не бере (Збан., Ліс. красуня, 1955, 121);

Річ старого звеселила збори, всі побачили смілу вдачу — правду в очі ріже! (Горд., II, 1959, 270);

[Мордовець:] Ти до мене з упередженням підходиш, і смілий, благородний вчинок мій — тобі байдужий і чужий… (Тич., І, 1957, 297);

Молодий лікар ішов на смілий і рискований експеримент (Дмит., Наречена, 1959, 139);

Він знав, що частка і його труда У наших смілих, огняних будовах (Рильський, II, 1960, 109);

Ленінізм — це думка сміла, це партії нашої сила (Укр.. присл.., 1955, 331);

Сміле слово — то наші гармати, Світлі вчинки — то наші мечі (Граб., І, 1959, 394);

Увійшла [бабуся], тихенько ступаючи, вклонилась панії та й питає: — А що вам треба, пане? Пані аж з місця зірвалась, що стара така сміла (Вовчок, І, 1955, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смілий — смі́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. смілий — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  3. смілий — -а, -е. Те саме, що сміливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смілий — моск. хоробрий хоробрий, голінний, очайдушний, зважний, завзятий, завзятущий, заповзятий, запеклий, шалений, шибайголова, паливода, угара, див. відважний, відвага Словник чужослів Павло Штепа
  5. смілий — СМІ́ЛИЙ, а, е. Те саме, що смі́ли́вий. – Хороші слова: смілого куля боїться, смілого штик не бере (Ю. Збанацький); Сміла вдача; Смілий вчинок; Сміла думка; Смілий експеримент; Сміла людина; Сміле слово. Словник української мови у 20 томах
  6. смілий — смі́лий сміливий, відважний (м, ср, ст) ◊ смілому Бог помага́є (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. смілий — НЕСКРО́МНИЙ (позбавлений скромності, не зовсім пристойний); ДВОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі непристойний натяк); ПІКА́НТНИЙ, ФРИВО́ЛЬНИЙ (який збуджує чуттєвість двозначними натяками); ВІ́ЛЬНИЙ, СМІ́ЛИ́ВИЙ, СМІ́ЛИЙ рідше... Словник синонімів української мови
  8. смілий — Смі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)