1. Словник української мови в 11 томах

сміховинка

СМІХОВИ́НКА, и, ж., розм. Коротка, смішна, цікава розповідь.

Сам Антонас розказував сміховинки, реготався з усіма, підспівував (Ірчан, II, 1958, 297);

Мені пригадується сміховинка про діда і хлопців, які підсадили його на коня… (Літ. Укр., 22.I 1963, 3);

// Вигадка, вимисел.

Найвеселіший народ конярі .. І хто найбільше співаночок знає — вони. Ще не видно стада, а вже чути вигалайкування [голосні розмови] — то знай, що коні женуть. Та все з жартом, із сміховинкою (Хотк., Довбуш, 1965, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміховинка — сміхови́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сміховинка — -и, ж., розм. Коротка, смішна, цікава розповідь. || Вигадка, вимисел. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сміховинка — СМІХОВИ́НКА, и, ж., розм. Коротка, смішна, цікава розповідь. Розказувати сміховинки; Мені пригадується сміховинка про діда і хлопців, які підсадили його на коня... (з газ.); // Вигадка, вимисел. Найвеселіший народ конярі .. Словник української мови у 20 томах