сміховинний
СМІХОВИ́ННИЙ, а, е.
1. Сповнений сміхом, жартами, гумором.
Юрко співав з товаришами сміховинну пісню; співаючи, стукали вони в лад кулаками по столу (П. Куліш, Вибр., 1969, 302);
Згадали жінки Савчину пісню, і його веселі приказки, і оте: «доброго здоров’я, п’ючи», і його сміховинні побажання (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 101).
2. Який не можна сприймати серйозно.
Варто з’ясувати Евеліні те прикре і сміховинне непорозуміння з Мариною: невже вона могла запідозрити якусь інтимність? (Рибак, Помилка.., 1956, 161);
// Який може викликати сміх, справляє смішне враження.
Сміховинними здаються .. дореволюційні тиражі книг і газет (Веч. Київ, 29.II 1964, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сміховинний — сміхови́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- сміховинний — -а, -е. 1》 Сповнений сміхом, жартами, гумором. 2》 Якого не можна сприймати серйозно. || Який може викликати сміх, справляє смішне враження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сміховинний — СМІХОВИ́ННИЙ, а, е. 1. Сповнений сміхом, жартами, гумором. Сміховинна пісня; Сміховинні малюнки; Сміховинні побажання. 2. Який не можна сприймати серйозно. Сміховинні непорозуміння; Сміховинні сподівання; // Який може викликати сміх, справляє смішне враження. Словник української мови у 20 томах
- сміховинний — СМІШНИ́Й (здатний викликати сміх), КУМЕ́ДНИЙ, СМІХОВИ́ННИЙ, КОМІ́ЧНИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, ЗАБА́ВНИЙ, ПОТІ́ШНИЙ. В нього дуже смішне прізвище — Замриборщ (М. Стельмах); Їжак почав качатись у листі, і листя понасідало йому на голки. Словник синонімів української мови
- сміховинний — Сміхови́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сміховинний — Сміховинний, -а, -е Смѣшной, юмористическій. По стінах ... малюнки божественні, чи сміховинні. Г. Барв. 122. Словник української мови Грінченка