сміхотворець

СМІХОТВО́РЕЦЬ, рця, ч., заст. Людина, яка смішить, веселить, розважає інших;

// Те саме, що гумори́ст.

Дак ото і питають: а вас якими вітрами у сміхо-творці занесло? ..Що вас спонукало за перо взятися..? (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 67);

Наші газети виховували видатних сміхотворців, починаючи від Остапа Вишні (Літ. Укр., 25.V 1971, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміхотворець — сміхотво́рець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. сміхотворець — ГУМОРИ́СТ (людина, схильна до гумору), СМІХОТВО́РЕЦЬ, СМІХОТВО́Р заст. — Я люблю побалакати й з сільськими дядьками: між ними трапляються веселі гумористи (І. Словник синонімів української мови
  3. сміхотворець — СМІХОТВО́РЕЦЬ, рця, ч., заст. Людина, яка смішить, веселить, розважає інших; // Те саме, що гумори́ст. Дак ото і питають: а вас якими вітрами у сміхо-творці занесло? .. Що вас спонукало за перо взятися..? (О. Словник української мови у 20 томах
  4. сміхотворець — див. веселий; жартівник; письменник Словник синонімів Вусика
  5. сміхотворець — -рця, ч., заст. Людина, яка смішить, веселить, розважає інших. || Те саме, що гуморист. Великий тлумачний словник сучасної мови