1. Словник української мови в 11 томах

смішкуватий

СМІШКУВА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішки; насмішкуватий.

Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 440).

2. Який виражає насмішку.

Стояв [дід] обіч нього і щось нишпорив у скалі, коли-не-коли звертаючи на нього смішкуватий погляд (Фр., III, 1950, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смішкуватий — смішкува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. смішкуватий — див. веселий Словник синонімів Вусика
  3. смішкуватий — -а, -е, розм. 1》 Який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішки; насмішкуватий. 2》 Який виражає насмішку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смішкуватий — СМІШКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішки; насмішкуватий. Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (О. Ільченко). 2. Який виражає насмішку. Смішкуватий погляд; Смішкуватий тон. Словник української мови у 20 томах
  5. смішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся.. Словник синонімів української мови