смішкуватий

Значення в інших словниках

1. смішкуватий — смішкува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
2. смішкуватий — див. веселий Словник синонімів Вусика
3. смішкуватий — СМІШКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішки; насмішкуватий. Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (О. Ільченко). 2. Який виражає насмішку. Смішкуватий погляд; Смішкуватий тон. Словник української мови у 20 томах
4. смішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся.. Словник синонімів української мови
5. смішкуватий — СМІШКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить насміхатися, глузувати, схильний до насмішки; насмішкуватий. Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 440). 2. Який виражає насмішку. Словник української мови в 11 томах