смішність

СМІ́ШНІСТЬ, ності, ж., рідко. Абстр. ім. до смішни́й.

Урядники аж боки зривали зо сміху, читаючи ті його [пана] реляції, подиктовані злобою і пройняті тим юмором [гумором] тісних умів, що.. не відчувають своєї смішності (Фр., VIII, 1952, 91);

Спізнена молодість має в собі.. смішність (Вільде, На порозі, 1955, 36).

◊ До смі́шності — те саме, що До смішно́го ( див. смішни́й).

— Він чоловік без серця, без душі, мстивий, а до того консерватист до смішності (Коб., І, 1956, 152).