снага

СНАГА́, и́, ж.

1. Фізичні сили, енергія.

— Роблю, мамо, до кривавого поту, і вже снаги нестає (Кв.-Осн., II, 1956, 401);

Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Л. Укр., І, 1951, 126);

Уже дідові нестає снаги, вже серце стукає в грудях важко й глухо, туманиться голова (Мик., II, 1957, 316);

// Внутрішні сили, можливості.

— Що ж робити, коли я не можу здолати себе, не маю снаги стримати навісних мрій (Л. Янов., І, 1959, 373);

// Життєздатність чого-небудь.

Над нею [школою] вдень і вночі шуміли могутні, повні сил і снаги осокори (Збан., Малин. дзвін, 1958, 3);

Прохолода саду снаги і меду надає плодам (Голов., Перша книга, 1936, 207).

◊ До снаги́:

а) (кому) те саме, що Під си́лу ( див. си́ла).

Властивості мікросвіту заховані глибоко. Вони несподівані. Їх розкриття складне й коштує дорого. Воно до снаги тільки всесвітньому об’єднанню вчених (Наука.., 1, 1971, 21);

б) (рідко) цілком, повністю.

Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів, Що доля завтра зробить з нами! Чи доведеться ще подушне заплатить, Чи до снаги вже розплатився?.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 84);

[Хома (до народу):] Підождіть мені, нехай я спродамся до снаги, то, може, там наскіпаю яких сот п’ять чи шість… (К.-Карий, II, 1960, 222);

З усіє́ї снаги́ — з усіх сил, з надзвичайним напруженням, з великою інтенсивністю.

Розірвалась граната. Зайшовсь кулемет з усієї снаги (Перв., II, 1958, 401).

2. Творчий запал, завзяття; пристрасть до чого-небудь.

Саме картина [І. К. Айвазовського] «Серед хвиль», написана у вісімдесятирічному віці, і є.. свідченням вічно молодої снаги його (Довж., III, 1960, 86);

// Стан душевного піднесення.

Ідейне здоров’я, міць і снага — ось що визначає творчість українських радянських письменників (Веч. Київ, 20.V 1971, 1);

// перен. Запальність, пристрасність, жагучість.

По крихітці, по пилинці збирає він [митець] самоцвіти життя, вносячи за кожну знахідку дорогу плату: жар серця, снагу душі, пломінь мозку (Літ. Укр., 8. I 1963, 1);

Ми віддаємо належне сповненим революційної снаги художнім творам, які виховують у людей духовну незалежність (Рад. літ-во, 4, 1968, 83).

3. перен. Бажання, прагнення.

Смерть неначе прийняла його в свої обійми, позбавила волі й снаги до життя (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 127).

4. Спрага, жага.

Губи сохнуть од снаги.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снага — снага́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. снага — Енергія, <�внутрішні> сили; (рослин) життєздатність; (творча) наснага, запал, пристрасть; (душі) жагучість, пристрасність; (до життя) бажання, прагнення Словник синонімів Караванського
  3. снага — див. сила Словник синонімів Вусика
  4. снага — [снага] -ги, д. і м. -аз'і Орфоепічний словник української мови
  5. снага — -и, ж. 1》 Фізичні сили, енергія. || Внутрішні сили, можливості. || Життєздатність чого-небудь. До снаги — а) (кому) те саме, що Під силу (див. сила); б) (рідко) цілком, повністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. снага — СНАГА́, и́, ж. 1. Фізичні сили, енергія. – Роблю, мамо, до кривавого поту, і вже снаги нестає (Г. Квітка-Основ'яненко); Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка); Уже дідові нестає снаги... Словник української мови у 20 томах
  7. снага — ПРА́ГНЕННЯ до чого, чого, з інфін., яке (настійне, активне виявлення внутрішньої потреби в чому-небудь, у здійсненні чогось тощо), ПО́ТЯГ до чого, ТЯЖІ́ННЯ до чого, ТЯ́ГА до чого, рідше, ПОРИВА́ННЯ до чого, яке, ЖАДА́ННЯ чого, з інфін. Словник синонімів української мови
  8. снага — Снага, -ги ж. Сила; физическая возможность. Г. Барв. 366. Бувало, в кого є снага, обійде чи двадцять хат, чи тридцять. ЗОЮР. І. 43. Робимо, мамо, до кровавого поту і вже снаги не стає. Кв. Словник української мови Грінченка