снага

СНАГА́, и́, ж.

1. Фізичні сили, енергія.

– Роблю, мамо, до кривавого поту, і вже снаги нестає (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка);

Уже дідові нестає снаги, вже серце стукає в грудях важко й глухо, туманиться голова (І. Микитенко);

// Внутрішні сили, можливості.

– Що ж робити, коли я не можу здолати себе, не маю снаги стримати навісних мрій (Л. Яновська);

// Життєздатність чого-небудь.

Над нею [школою] вдень і вночі шуміли могутні, повні сил і снаги осокори (Ю. Збанацький);

Прохолода саду снаги і меду надає плодам (С. Голованівський).

2. Творчий запал, завзяття; пристрасть до чого-небудь.

Саме картина [І. К. Айвазовського] “Серед хвиль”, написана у вісімдесятирічному віці, і є .. свідченням вічно молодої снаги його (О. Довженко);

// Стан душевного піднесення.;

// перен. Запальність, пристрасність, жагучість.

По крихітці, по пилинці збирає він [митець] самоцвіти життя, вносячи за кожну знахідку дорогу плату: жар серця, снагу душі, пломінь мозку (з газ.).

3. перен. Бажання, прагнення.

Снага до життя.

4. Спрага, жага.

Губи сохнуть од снаги.

Доклада́ти / докла́сти [уся́ких (вели́ких, усі́х і т. ін.)] стара́нь (зуси́ль, сил, рідше снаги́) див. доклада́ти.

○ (1) З усіє́ї снаги́ – з надзвичайним напруженням, з великою інтенсивністю.

Розірвалась граната. Зайшовсь кулемет з усієї снаги (Л. Первомайський).

◇ (2) До снаги́:

а) (кому) те саме, що Під си́лу (див. си́ла).

Властивості мікросвіту заховані глибоко. Вони несподівані. Їх розкриття складне й коштує дорого. Воно до снаги тільки всесвітньому об'єднанню вчених (з наук.-попул. літ.);

б) (рідко) цілком, повністю.

Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів, Що доля завтра зробить з нами! Чи доведеться ще подушне заплатить, Чи до снаги вже розплатився?.. (П. Гулак-Артемовський);

[Хома (до народу):] Підождіть мені, нехай я спродамся до снаги, то, може, там наскіпаю яких сот п'ять чи шість... (І. Карпенко-Карий).