сміятися

СМІЯ́ТИСЯ, смію́ся, сміє́шся, недок.

1. Видавати сміх.

Сміятись весело;

Сміятися вволю;

Сміятися до сліз;

* Образно. За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову (Т. Шевченко);

Пливла у далеч біла павутина, І сміялось небо, як блакитний сад (М. Рильський);

// Виражати веселий, радісний настрій і т. ін. (про очі, обличчя тощо).

Її чорні коси були обвиті довкола голови, а чорні блискучі очі сміялися (І. Франко);

// Видавати, утворювати звуки, що нагадують сміх (про птахів, звірів).

Вздовж греблі шуміли верби. Над ставом у кущах сміялися солов'ї (А. Головко);

Сміються, плачуть солов'ї (О. Олесь).

2. з кого, чого, рідко над ким, чим, кому, чому і без дод. Насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь, висміювати чиїсь дії, вчинки і т. ін.

Чужому лихові не смійся (прислів'я);

Денис часто сміявся з Романа, що він слухає матері, усе ходить до церкви (І. Нечуй-Левицький);

Багатого губатого Дівчина шанує; Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує (Т. Шевченко);

Пішла [Марія] глухими вулицями низом поза левадами, щоб хоч люди не бачили та не сміялися: іде побита, некликана до чоловіка (А. Головко).

3. Говорити про що-небудь несерйозно, жартувати.

– Вони думають, що ти мати, – сміявся Тимко, а Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки (Григорій Тютюнник);

– Цікаво, яке сьогодні зведення Інформбюро? .. А про нас передадуть? – У зведенні? Ти що – смієшся? Це... дрібний епізод (О. Гончар).

◇ (1) Ку́ри бу́дуть смія́тися (д) див. ку́ри;

Ку́рям (ку́рці, лю́дям) на сміх <�Ку́ри смію́ться> див. сміх;

(2) Смія́тися в душі́ над ким – глузувати над ким-небудь, не виявляючи цього зовнішньо.

– Але я розскреготалась.., а ви .. мовчите. Певне, смієтеся в душі надо мною, що так безнастанно говорю! (Л. Мартович);

(3) Смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі) кому, над ким – не приховувати свого глузуванняз кого-небудь у його присутності.

Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський);

Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялись за очі, малювали малюнки, як Яків Грицай ганявся по майдану (Панас Мирний);

[Михайло:] Так, вона [мати] скупа, .. старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (В. Собко);

(4) Смія́тися / засмія́тися на ку́тні – плакати.

Нехай тепер наші вороги на кутні сміються (прислів'я);

(5) Смія́тися сльоза́ми – одночасно радіти й плакати.

Вельможна громада Не втерпіла, ударила Старими ногами. А я дивлюсь, поглядаю, Сміюся сльозами (Т. Шевченко);

(6) Смія́тися [собі́] під ніс (з-під ву́са) з чого і без дод. – нишком утішатися, злорадіти з приводу чого-небудь.

– Та й я не дополуднував, бо все сміявся собі під ніс з тих брехень, – обізвався Денис (І. Нечуй-Левицький);

От ідуть вони удвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась (Україна сміється).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me