снідання

СНІ́ДАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. сні́дати.

Снідання кінчилося, коли.. слуга підійшов до заграничного політика (Фр., IV, 1950, 38);

На столі все було готове для снідання (Скл., Святослав, 1959, 30).

2. Те саме, що сніда́нок 1.

Ой, заржи, заржи, вороний коню, На круту гору ідучи; Ой, згадай, згадай, серце-дівчино, Снідання готуючи (Укр.. лір. пісні, 1958, 257);

Сторож.. поставив снідання на стіл (Мирний, І, 1954, 325);

Настя по-дівочому вибігає в другу кімнату, там посміхається сама до себе й виносить снідання (Стельмах, II, 1962, 318).

Дру́ге сні́дання — те саме, що Дру́гий сніда́нок ( див. сніда́нок).

3. Ранковий час, коли звичайно снідають.

Сіли на коні охляп та й поїхали. Було це в снідання, а так в обідню пору вже й вернулися обидва (Головко, II, 1957, 296).

Від сні́дання — починаючи з того часу, коли звичайно снідають.

Від снідання косили [косарі] без перепочинку (Тют., Вир, 1964, 247);

До́бре сні́дання — те саме, що До́брий сніда́нок ( див. сніда́нок).

Було добре снідання, прийшов час доїти корову (Тют., Вир, 1964, 436);

До сні́дання — у ранкову пору, до того часу, коли звичайно снідають.

До села було тільки вісім верст, і вона вступила в його [нього] ще до снідання (Гр., II,1963, 259);

Со́нце [було́] у (в, під) сні́дання; Со́нце (со́нечко) підби́лося (підійшло́, підняло́ся і т. ін.) на сні́дання — про не дуже ранню ранкову пору.

— А то якось сонце було так, як під снідання.. Пішла [Явдоха] до биків. Коли увіходить, хвалиться: — Нема биків (Тесл., З книги життя, 1949, 23);

На другий день — сонце в снідання — заходить на колгоспний двір якийсь дід (Тют., Вир, 1964, 241);

Черниця знов говорить: — Втомилися.. Ледве дихаємо. А там додає: — Вже сонечко підбилося на снідання… (Вовчок, І, 1955, 253);

Сонце вже підбилося височенько, як на пізнє снідання (Багмут, Опов., 1959, 19).

♦ Відда́ти (віднести́, залиши́ти і т. ін.) ми́шам на сні́дання що — те саме, що Відда́ти (віднести́, залиши́ти і т. ін.) ми́шам на сніда́нок ( див. сніда́нок).

Поки б химерив мудрий дід, Творили б, лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели, Та на горище б однесли Мишам на снідання (Шевч., II, 1963, 423).