сніданок

СНІДА́НОК, нку, ч.

1. Їжа, признач. для споживання вранці.

З’їв [Аркадій Петрович] без апетиту сніданок і пішов по хазяйству (Коцюб., II, 1955, 396);

Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (Тулуб, В степу.., 1964, 90).

2. Те саме, що сні́дання 1, 3.

По готелях глухо гудуть вже гонги, скликаючи на сніданок (Коцюб., II, 1955, 413);

Після сніданку губернатор показав гостям своїх коней (Довж., Зач. Десна, 1957, 439);

// у знач. присл. сніда́нком. Коли снідають.

— Ну, зараз на добраніч. Я ще маю обмізкувати цю справу, а сніданком, — стишує [Чорнокнижний] голос, — непомітно приходьте до мене… (Стельмах, І, 1962, 449).

До́брий сніда́нок — останні години ранкової пори.

Вже в добрий сніданок другого дня прибіг посланець (Ле, Вибр., 1939, 52);

В добрий сніданок підійшов [Чорноус] до села, де жила дружина покійного друга (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 16);

Дру́гий сніда́нок:

а) їжа, признач. для споживання незадовго до обіду;

б) час незадовго до обіду, признач. для споживання їжі.

Ще до обіда [обіду], перед панським другим сніданком, панна Юзя пробігла мазурковим кроком по довгій жовтенькій, мов золотій, стежці до альтанки (Л. Укр., III, 1952, 666);

Пали́ти на сніда́нок див. пали́ти¹;

Со́нце (со́нечко) підби́лося (підійшло́, підняло́ся і т. ін.) на сніда́нок — те саме, що Со́нце (со́нечко) підби́лося (підійшло́, підняло́ся і т. ін.) на сні́дання ( див. сні́дання).

Як сонце піднялося на сніданок, Катерина одержала у Генріха кривавицею затруджені гроші (Чорн., Визвол. земля, 1959, 79).

♦ Відда́ти (віднести́, залиши́ти і т. ін.) ми́шам на сніда́нок що — не цінуючи чого-небудь, занедбувати його, доводити до псування.

В бібліотеці.. висять портрети поважних предків; дивляться вони розумними очима на виснажених нащадків, що не тільки не заклали нової бібліотеки, а навіть стару оддали мишам на сніданок (Коцюб., III, 1956, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніданок — СНІДА́НОК, нку, ч. 1. Їжа, признач. для споживання вранці. З'їв [Аркадій Петрович] без апетиту сніданок і пішов по хазяйству (М. Коцюбинський); Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (З. Словник української мови у 20 томах
  2. сніданок — Сніданок, -нку м. Завтракъ. Словник української мови Грінченка
  3. сніданок — сніда́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. сніданок — [с(')н'іданок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. сніданок — Сні́да́нок, -да́нку; -да́нки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сніданок — Сніданок — перехватка, а грунт — обід. В обід людина з’їдає більшу частину своєї їжі. То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи. Нарікає лінивий. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. сніданок — -нку, ч. 1》 Їжа, признач. для споживання вранці. 2》 Те саме, що снідання 1), 3》 || у знач. присл. сніданком. Коли снідають. Добрий сніданок — останні години ранкової пори. Другий сніданок — а) їжа, признач. для споживання незадовго до обіду; б) час незадовго до обіду, признач. для споживання їжі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. сніданок — відпра́вити чорта́м на сніда́нок кого, зневажл. Убити, згубити кого-небудь. — Смійтесь, смійтесь,— сказав Мина,— а мені не до сміху... Я ще декого з них відправлю чортам на сніданок (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови