сніданок

СНІДА́НОК, нку, ч.

1. Їжа, признач. для споживання вранці.

З'їв [Аркадій Петрович] без апетиту сніданок і пішов по хазяйству (М. Коцюбинський);

Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (З. Тулуб);

Перший сніданок;

Другий сніданок;

Запізнитися на сніданок;

Читати газету за сніданком.

2. Те саме, що сні́дання 1.

По готелях глухо гудуть вже гонги, скликаючи на сніданок (М. Коцюбинський);

Після сніданку губернатор показав гостям своїх коней (О. Довженко);

// у знач. присл. сніда́нком. Коли снідають.

– Ну, зараз на добраніч. Я ще маю обмізкувати цю справу, а сніданком, – стишує [Чорнокнижний] голос, – непомітно приходьте до мене... (М. Стельмах).

(1) Дру́гий сніда́нок <�Дру́ге сні́дання>:

а) їжа, признач. для споживання незадовго до обіду.

– Я відбираю в кошик все найсмачніше. .. Це мій другий сніданок (П. Куліш);

– У нас на другий сніданок має бути запіканка (із журн.);

На друге снідання з'їдав одно-два яблок (з газ.);

б) час незадовго до обіду, признач. для споживання їжі.

Ще до обіда [обіду], перед панським другим сніданком, панна Юзя пробігла мазурковим кроком по довгій жовтенькій, мов золотій, стежці до альтанки (Леся Українка);

О восьмій годині дзвоник, потім сніданок, другий сніданок, обід, чай, вечеря (В. Хвильовий);

Со́нце [було́] у (в, під) сні́дання; Со́нце (со́нечко) підби́лося (підійшло́, підняло́ся і т. ін.) на сні́дання (на сніда́нок) див. со́нце.

◇ Відда́ти (віднести́) миша́м на сніда́нок (на сні́дання) див. віддава́ти;

Відпра́вити чорта́м на сніда́нок (на сні́дання) див. відправля́ти;

(2) До́брий сніда́нок <�До́бре сні́дання > – останні години ранкової пори.

Вже в добрий сніданок другого дня прибіг посланець (Іван Ле);

В добрий сніданок підійшов [Чорноус] до села, де жила дружина покійного друга (Є. Кравченко);

Було добре снідання, прийшов час доїти корову (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніданок — Сніданок, -нку м. Завтракъ. Словник української мови Грінченка
  2. сніданок — СНІДА́НОК, нку, ч. 1. Їжа, признач. для споживання вранці. З’їв [Аркадій Петрович] без апетиту сніданок і пішов по хазяйству (Коцюб., II, 1955, 396); Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
  3. сніданок — сніда́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. сніданок — [с(')н'іданок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. сніданок — Сні́да́нок, -да́нку; -да́нки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сніданок — Сніданок — перехватка, а грунт — обід. В обід людина з’їдає більшу частину своєї їжі. То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи. Нарікає лінивий. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. сніданок — -нку, ч. 1》 Їжа, признач. для споживання вранці. 2》 Те саме, що снідання 1), 3》 || у знач. присл. сніданком. Коли снідають. Добрий сніданок — останні години ранкової пори. Другий сніданок — а) їжа, признач. для споживання незадовго до обіду; б) час незадовго до обіду, признач. для споживання їжі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. сніданок — відпра́вити чорта́м на сніда́нок кого, зневажл. Убити, згубити кого-небудь. — Смійтесь, смійтесь,— сказав Мина,— а мені не до сміху... Я ще декого з них відправлю чортам на сніданок (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови