1. Словник української мови в 11 томах

собічити

СОБІ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Привласнювати.

Бідна мати ускаржалась [скаржилась] йому на Тимоху, що все собічить: і то моє, і це не ваше (Свидн., Люборацькі, 1955, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собічити — собі́чити дієслово недоконаного виду привласнювати діал. Орфографічний словник української мови
  2. собічити — див. ПРИВЛАСНЮВАТИ, ПРИСВОЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. собічити — -чу, -чиш, недок., перех. зах. Привласнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. собічити — СОБІ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що, діал. Привласнювати. Бідна мати ускаржалась [скаржилась] йому на Тимоху, що все собічить: і то моє, і це не ваше (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
  5. собічити — ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. собічити — Собічити, -чу, -чиш гл. Присваивать. Все собічить: і то моє, і се не ваше. Св. Л. 244. Словник української мови Грінченка