согрішати

СОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., рел., розм. Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.); грішити.

Нічим ми так не согрішаєм на світі, як язиком, осуждаючи [осуджуючи] один одного (Кв.-Осн., II, 1956, 253);

— У вас трапився гріх, і ви… ви хочете спокутувати його в монастирі? .. — Я не согрішила (Вільде, Сестри.., 1958, 429);

Дівчинка хреститься й дає слово, що согрішила вона в останній раз (Донч., III, 1956, 25);

— Тільки я й согрішила раз на віку, як у корчмі пробила залізною кочергою дякові голову… (Н. —Лев., II, 1956, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. согрішати — СОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., рел., розм. Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.); грішити. Нічим ми так не согрішаєм на світі, як язиком, осуждаючи [осуджуючи] один одного (Г. Словник української мови у 20 томах
  2. согрішати — согріша́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. согрішати — ГРІШИТИ, брати гріх на душу; дк. СОГРІШИТИ, (проти кого) прогрішитися Словник синонімів Караванського
  4. согрішати — -аю, -аєш, недок., согрішити, -шу, -шиш, док., рел. Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.); грішити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. согрішати — ГРІШИ́ТИ (чинити гріх), ПРОГРІША́ТИ розм., ПРОГРІША́ТИСЯ розм., СОГРІША́ТИ заст. — Док.: згріши́ти, погріши́ти, прогріши́ти, прогріши́тися, согріши́ти. Словник синонімів української мови