1. Словник української мови в 11 томах

соколиця

СОКОЛИ́ЦЯ, і, ж., розм. Самка сокола ( див. со́кіл¹ 1).

Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген над самим вогнищем (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 32);

*У порівн. Жінка в його була молода і з себе гарна, прудка й моторна, як соколиця (Вовчок, VI, 1956, 218);

// Ласкаве називання жінки (перев. при звертанні).

Годі ж бо, сестро, тужити, моя жалібнице, Годі квилить-проквиляти, ясна соколице (П. Куліш, Вибр., 1969, 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соколиця — соколи́ця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. соколиця — -і, ж., розм. Самка сокола (див. сокіл I 1)). || Ласкаве називання жінки (перев. при звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. соколиця — СОКОЛИ́ЦЯ, і, ж., розм. Самка сокола (див. со́кіл¹ 1). Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген над самим вогнищем (О. Ільченко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. соколиця — Соколиця, -ці ж. = соколиха. К. Дз. 210. А для нашої молодиці скажуть правду соколиці. Гол. IV. 438. Словник української мови Грінченка