солдатчина
СОЛДА́ТЧИНА, и, ж., заст., розм. Солдатська служба.
Шевченкові здавалося, що він живе тут вже кілька тижнів, а насправді кінчався тільки перший тиждень його солдатчини (Тулуб, В степу.., 1964, 110);
Іван вирішує йти в солдати замість свого друга Семена. Треба згадати, що значила в ті роки солдатчина, з її муштрою, безправ’ям рядового, знущаннями офіцерів, і тоді зрозумілим стане високе благородство Непокритого (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 154).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- солдатчина — солда́тчина іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- солдатчина — -и, ж., заст., розм. Солдатська служба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- солдатчина — СОЛДА́ТЧИНА, и, ж., розм. Важка солдатська служба. Заслання, самота, солдатчина. Нічого. Нічого – Оренбург. Нічого – Косорал (Л. Костенко); Двадцятип'ятирічна солдатчина. Словник української мови у 20 томах
- солдатчина — Солда́тчина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)