1. Словник української мови в 11 томах

соловій

СОЛОВІ́Й, я, ч., діал. Соловей.

Соловії лящали між гілками липи (Фр., VII, 1951, 22);

О Баяне, соловію давній! Якби ти співав про цей похід, по деревах скачучи уявних, у підхмарний зносячися літ (Забіла, У.. світ, 1960, 160);

*У порівн. Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (Коломийки, 1969, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соловій — -я, ч., діал. Соловей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. соловій — СОЛОВІ́Й, я, ч., діал. Соловей. Соловії лящали між гілками липи (І. Франко); О Баяне, соловію давній! Якби ти співав про цей похід, по деревах скачучи уявних, у підхмарний зносячися літ (Н. Забіла); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  3. соловій — Соловій, -вія м. = соловей. Гол. І. 259. ум. соловієчко. Словник української мови Грінченка