солом’яний

СОЛО́М’ЯНИЙ, а, е.

1. Прикм. до соло́ма.

Парубок обіперся підборами в сніг, натиснув плечима, і солом’яна хура зсунулася набік (Шиян, Баланда, 1957, 32);

// Зробл. із соломи.

У садочок входить молодий хлопець в солом’яному брилі (Шевч., II, 1953, 168);

Так, удома Орлюк. Ось його хата, біла, з теплою солом’яною стріхою (Довж., І, 1958, 324);

Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом’яних чунях (Тют., Вир, 1964, 516);

Після табірних твердих нар солом’яна постіль здавалася їм пуховою периною (Хижняк, Тамара, 1959, 264);

// Пригот. із соломи.

Грубі солом’яні корми.. тепер згодовуємо тільки подрібненими і запареними (Хлібороб Укр., 9, 1965, 25);

З весни минулого року ми стали дріжджувати сінне і солом’яне борошно, завдяки чому менше витрачаємо концентрованих кормів (Колг. Укр., 5, 1961, 31);

// Укритий соломою.

В холодку солом’яний курінь, а коло куреня — граблі, коса (Вас., III, 1960, 133);

// Із будівлями, вкритими соломою (про село).

На цілому селі не видно було ні одного дерева, навіть верби. То було село зовсім солом’яне та очеретяне (Н.-Лев., II, 1956, 218);

Село солом’яне було, Куди не глянеш — стріхи (Воскр., З перцем!, 1957, 323);

// Який утворюється при згорянні соломи.

Високо і струнко здіймається над хатами солом’яний дим (Панч, В дорозі, 1959, 34);

Для підвищення врожаю і цукристості буряків дуже велике значення має деревний і солом’яний попіл (Колг. Укр., 2, 1956, 17).

2. Який має колір соломи; світло-жовтий.

Завадки вже не було на сцені. На його місці стояв юнак з буйною солом’яною чуприною (Вільде, Сестри.., 1958, 475);

Перебирала [Ксеня] руками кінчик солом’яної коси, перекинутої через плече (Голов., Тополя.., 1965, 148).

3. Якого годують соломою.

Сінним конем а солом’яним волом не далеко заїдеш (Номис, 1864, № 10216).

4. перен. Який легко можна порушити; нестійкий, неміцний.

Краще солом’яна згода, як золота звада (Укр.. присл.., 1963, 157);

Їй його «щирість» ще зашкодить, а досягти вона може хоч солом’яної згоди, яка завжди краща за золоту зваду (Шовк., Інженери, 1956, 204).

♦ Соло́м’яна вдова́, жарт. — жінка, яка тимчасово залишилася без чоловіка або не живе з ним.

Анеля — солом’яна вдова, двоє дітей, скупа пенсія (Фр., VI, 1951, 450);

[Марія:] Куди ти поїдеш від свого дому? Кидаєш, покидаєш мене? Знову? Знову мені солом’яною вдовою жить (Собко, П’єси, 1958, 266);

Соло́м’яний вдіве́ць, жарт.— чоловік, який тимчасово залишився без дружини або не живе з нею;

Соло́м’яний па́рубок, жарт. — непривабливий, негарний хлопець.

Солом’яний парубок золоту дівку бере (Укр.. присл.., 1955, 119).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солом’яний — Соло́м’яний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)