солом’яник
СОЛО́М’ЯНИК, а, ч., розм.
1. Матрац, набитий соломою.
На возі стояла велика дубова скриня і кілька менших; поміж них, умостившись на солом’яниках і перинах, сиділи Уляна Григорівна, Маруся, Наталка (Добр., Очак. розмир, 1965, 278).
2. Опудало, зробл. із соломи.
А горобці кричать: .. — У панському саду стояли генерали — Та й тим на голову сідали, А це солом’яник… Не боїмось, Під носом пурхаєм і сміємось (Гл., Вибр., 1957, 192).
3. Солом’яний короб.
Втерши сльози, вона, наче птиця, стрепенулась і кинулась господарювати.., порядкувала навіть людьми, що вносили кадовби, діжки,.. солом’яники та бодню (Н.-Лев., III, 1956, 83);
Біля верстата височіли два солом’яники, на зерно й муку, яких уже давно не плетуть (Кучер, Трудна любов, 1960, 111).
4. Солом’яний капелюх.
Бойківські повстяні крисані та підгірські солом’яники, — все те густою, брудною, сірою хмарою вкривало толоку (Фр., V, 1951, 375).
5. Грубе взуття, сплетене з соломи.
В солом’яниках або довбаних з дерева черевиках тінями сновигали по табору вчорашні воїни, проклинаючи і себе, і головного отамана (Стельмах, II, 1962, 245);
[Марко:] Очуманіла баба, зовсім очуманіла! Корову у валянці взути, а самій у солом’яниках у таку стужу! (Мороз, П’єси, 1959, 13).
Значення в інших словниках
- солом’яник — Соло́м’яник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)