сонцебризний
СОНЦЕБРИЗНИЙ, а, е, поет.
1. Який випромінює світло й тепло.
Сіяй у небі, сонцебризна, вечірня зіронько моя! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 356).
2. перен. Радісний, натхненний, повний щастя, надій.
Радість праці! Тут люди пізнали Це святе почуття на собі. І вже пісню легку, сонцебризну, Затягли і дорослі, й малі... (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 82);
Я приніс і сумніви, й надії, Хмари кривди й сонцебризні мрії (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 23).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сонцебризний — див. світлий Словник синонімів Вусика
- сонцебризний — -а, -е, поет. 1》 Який випромінює світло й тепло. 2》 перен. Радісний, натхненний, повний щастя, надій. Великий тлумачний словник сучасної мови