сонцевик
СОНЦЕВИ́К, а, чол.
1. розм. Астрофізик, який займається дослідженням Сонця і проблем, пов’язаних із його вивченням.
Астрофізики так і поділяють себе — на сонцевиків і зірковиків (Радянська Україна, 6.I 1965, 3).
2. Одноклітинний тваринний організм підкласу найпростіших з кулястим тілом, від якого відходять численні псевдоніжки.
3. Денний метелик із строкатими крилами.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сонцевик — сонцеви́к 1 іменник чоловічого роду, істота астрофізик сонцеви́к 2 іменник чоловічого роду, істота про тварину Орфографічний словник української мови
- сонцевик — -а, ч. 1》 розм. Астрофізик, який займається дослідженням Сонця і проблем, пов'язаних із його вивченням. 2》 Одноклітинний тваринний організм підкласу найпростіших з кулястим тілом, від якого відходять численні псевдоніжки. 3》 Денний метелик зі строкатими крилами. Великий тлумачний словник сучасної мови