сонцевик
сонцеви́к
-а, ч.
1》 розм. Астрофізик, який займається дослідженням Сонця і проблем, пов'язаних із його вивченням.
2》 Одноклітинний тваринний організм підкласу найпростіших з кулястим тілом, від якого відходять численні псевдоніжки.
3》 Денний метелик зі строкатими крилами.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сонцевик — сонцеви́к 1 іменник чоловічого роду, істота астрофізик сонцеви́к 2 іменник чоловічого роду, істота про тварину Орфографічний словник української мови
- сонцевик — СОНЦЕВИ́К, а, чол. 1. розм. Астрофізик, який займається дослідженням Сонця і проблем, пов’язаних із його вивченням. Астрофізики так і поділяють себе — на сонцевиків і зірковиків (Радянська Україна, 6.I 1965, 3). Словник української мови в 11 томах