сопун
СОПУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти.
Коли Ярошенко з Чумаком.. постукали в двері глитая, їм відчинив сам старий сопун (Речм., Весн. грози, 1961, 236).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сопун — сопу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- сопун — див. ніс Словник синонімів Вусика
- сопун — -а, ч., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сопун — СОПУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти. Коли Ярошенко з Чумаком .. постукали в двері глитая, їм відчинив сам старий сопун (В. Речмедін). Словник української мови у 20 томах
- сопун — Сопун, -на м. Тотъ, кто сопитъ. Въ загадкѣ: носъ. Ном. № 220, стр. 297. Словник української мови Грінченка