сопун

сопу́н

-а, ч., розм.

Той, хто сопе, має звичку сопіти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сопун — сопу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. сопун — див. ніс Словник синонімів Вусика
  3. сопун — СОПУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти. Коли Ярошенко з Чумаком .. постукали в двері глитая, їм відчинив сам старий сопун (В. Речмедін). Словник української мови у 20 томах
  4. сопун — СОПУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти. Коли Ярошенко з Чумаком.. постукали в двері глитая, їм відчинив сам старий сопун (Речм., Весн. грози, 1961, 236). Словник української мови в 11 томах
  5. сопун — Сопун, -на м. Тотъ, кто сопитъ. Въ загадкѣ: носъ. Ном. № 220, стр. 297. Словник української мови Грінченка