сорт
СОРТ, у, ч.
1. Категорія, розряд якого-небудь товару щодо його якості.
Обносять [гостей] якимись сухими калачиками, печеними для економії вдома з 2 сорту муки (Коцюб., III, 1956, 425);
Купив-таки [батько] велосипед дочці Марині — шість місяців довелось економити: курити третій сорт тютюну замість вищого (Смолич, Мир.., 1958, 60);
// Різновид предмета, товару, виробу однакового матеріалу, однієї виробки і т. ін.
Вари, республіко, сталь, вари всіх сортів, і на рало, і на зброю, і на машину, і на рейки (Ю. Янов., II, 1958, 242);
Терентій на веранді змішував парникову землю різних сортів (Довж., І, 1958, 412);
Олена не розумілась на сортах кави (Вільде, Сестри.., 1958, 207);
Сорти латуні;
// розм. Група людей різного суспільного і майнового стану.
Не нашого сорту, іди собі к чорту (Номис, 1864, № 9434);
Усяка губернія розписана на уїзди, а що люди.. у слободах та у селах живуть, так ті розписані по своєму сорту (Кв.-Осн., VI, 1957, 664).
Пе́рший (пе́рвий) сорт:
а) найкращий, найвищої якості.
— Ось, Зою, матеріал [до стіннівки] перший сорт. Ану, намалюй їх так, щоб весь цех сміявся! (Собко, Біле полум’я, 1952, 261);
б) дуже добре, якнайкраще.
[Xрапко:] Чому не взятись? Оборудуєм це діло — первий сорт! (Мирний, V, 1955, 125).
2. Культурні рослини, що відрізняються від інших рослин цього самого виду певними біологічними й господарськими властивостями.
Вона вивела сорт посухостійкої пшениці (Донч., V, 1957, 238);
На виноградниках люди збирають пізні сорти винограду (Томч., Готель.., 1960, 38).
3. розм., ірон. Характер, якість чого-небудь.
Як Ви думаєте, чи моя поезія такого сорту, щоб її триматися хоч одною рукою..? (Л. Укр., V, 1956, 140);
Море буває трьох сортів: тихе море, хвильове море й буряне море (Вишня, І, 1956, 174).
Значення в інших словниках
- сорт — сорт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сорт — Ґатунок; (людей) категорія; (жита) різновид; п! РОЗРЯД, ТИП, МАСТЬ. Словник синонімів Караванського
- сорт — [сорт] -ту, м. (ў) -т'і, мн. сорти, соурт'іў Орфоепічний словник української мови
- сорт — -у, ч. 1》 Категорія, розряд якого-небудь товару щодо його якості. || Різновид предмета, товару, виробу однакового матеріалу, однієї виробки і т. ін. Сорти латуні. || розм. Група людей різного суспільного і майнового стану. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сорт — Відмінок, гатунок, якість, див. рід, розряд Словник чужослів Павло Штепа
- сорт — СОРТ, у, ч. 1. Категорія, розряд якого-небудь товару щодо його якості; ґатунок. Обносять [гостей] якимись сухими калачиками, печеними для економії вдома з 2 сорту муки (М. Словник української мови у 20 томах
- сорт — [франц. sorte, від лат. sors (sortis) – частина, різновид] 1. Рід товару (сировини або готової продукції), що має певні якісні ознаки. 2. Різновид культивованої рослини. 3. В широкому розумінні – розряд, якість, якісний різновид. Словник іншомовних слів Мельничука
- сорт — пе́рший (розм. пе́рвий) сорт. 1. Найкращий, найвищої якості. — Ось, Зою, матеріал (до стіннівки) перший сорт. Ану, намалюй їх так, щоб весь цех сміявся! (В. Фразеологічний словник української мови
- сорт — СОРТ (категорія чого-небудь щодо його якості), ҐАТУ́НОК, РОЗРЯ́Д, КЛАС, РО́ЗБІ́Р розм. Полонини, теплі гори, Фрукти — перший сорт (М. Рудь); Борошно другого сорту; Папір був вищого ґатунку (Н. Рибак); Насіння першого класу. Словник синонімів української мови
- сорт — рос. сорт 1. Різновид товару (продукту), що має певні, лише йому притаманні якісні ознаки. 2. Різновид культивованої рослини. 3. У широкому розумінні — розряд, якість, якісний різновид чого-не-будь. Eкономічна енциклопедія
- сорт — Сорт, -ту м. Сортъ. Словник української мови Грінченка