сосун
СОСУ́Н, а́, ч., розм.
1. Маля ссавця, що ссе матку.
2. перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина.
[Троян:] Може, боїтесь, що молодь вас обжене, почне вчити? [1-й шахтар:] Що-о? Та я їм, сосунам, покажу таку науку! (Мокр., П’єси, 1959, 216).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сосун — сосу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- сосун — див. дитина Словник синонімів Вусика
- сосун — -а, ч., розм. 1》 Маля ссавця, що ссе матку. 2》 перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сосун — Сисун Словник чужослів Павло Штепа
- сосун — СОСУ́Н, а́, ч., розм. 1. Маля ссавця, що ссе матку. 2. перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина. [Троян:] Може, боїтесь, що молодь вас обжене, почне вчити? [1-й шахтар:] Що-о? Та я їм, сосунам, покажу таку науку! (Ю. Мокрієв). Словник української мови у 20 томах