спадаючий

СПАДА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до спада́ти 1-4.

Він бачив спадаючий з неба вогонь, а там, за морем, в далекій перспективі сяли перед ним мусульманські реліквії (Коцюб., І, 1955, 293);

Через річечки з острівця на острівець були перекинуті над кипучою, спадаючою водою легенькі місточки (Н.-Лев., І, 1956, 163);

Вона ніби сиділа десь на скелі над водою.. Спадаюче на груди й плечі волосся здавалося на сонці червоним плавним золотом (Коб., І, 1956, 138);

«Прекрасний, може, заключний акорд наших великих боїв», думав Черниш і, відкинувши спадаючу на чоло спітнілу чуприну, подав команду в’ючитись (Гончар, III, 1959, 416);

Відчинив [Василь] вікно. Жадібно пив нічну прохолоду. А внизу бився спадаючий ритм міського життя (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 26).