спадати

СПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПА́СТИ, спаду́, спаде́ш, док.

1. Падати, летіти донизу під дією власної ваги.

Метеори раз у раз спадали з неба на степ (Н.-Лев., І, 1956, 457);

Передня куфа [кухва] спала їй на ноги та притовкла їх (Коцюб., І, 1955, 273);

// з чого. Падати, відділяючись, відокремлюючись від чого-небудь, не утримуючись на чомусь.

Глянеш вгору — шапка спадає з голови (Н.-Лев., II, 1956, 415);

Вона [весна] — у краплях, що спадають дзвінко Із голих віт, які стрясає птах (Рильський, III, 1961, 190);

Вона прикрила вії, і дві здоровенні сльозини спали з її очей (Мирний, І, 1954, 289);

Хустина їй з голови спала, і волосся розпустилося (Головко, І, 1957, 206);

// Опадати, обсипатися з дерев, кущів і т. ін. (про листя, пелюстки, плоди тощо).

Вишиває осінь на канві зеленій Золоті квітки. Квітки оживають і з дерев спадають Жовті нагідки (Олесь, Вибр., 1958, 227);

На сонці ясени горять, Спадають ягоди з шовковиць… (Рильський, І, 1960, 281);

// Відмираючи, випадати з корінням (про волосся).

Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг (Рудан., Тв., 1956, 58);

[Матушка гуменя:] Суха волосина не спаде з голови без волі всевидящого [всевидющого] (Мирний, V, 1955, 73);

// Осідати, спускатися донизу (про пил).

На майдані пил спадає, Замовкає річ… (Тич., І, 1957, 56);

Отара вже пройшла, спав пил на вулиці (Головко, II, 1957, 226);

// Литися, стікати згори вниз.

Через.. щілини проступила вода й почала спадати двома чималими цівками в льох (Стар., Облога.., 1961, 53);

Вода каскадами спадала в басейн (Панч, Ерік.., 1950, 56);

// Випадати, йти (про опади) або осідати (про росу, іній).

Дощ, гнаний вітром, спадав цілими завісами (Панч, На калин. мості, 1965, 205);

За лісами день згасає, на траву спадають роси (Гур., Друзі.., 1959, 11);

Та гей, бики! Зоремо поле, Посієм яреє зерно, А спаде дощик, незабаром В землі пробудиться воно (Рудан., Тв., 1959, 134);

// Опускаючись, відкривати що-небудь.

Неначе мереживо, мрійно спада з будівель риштовань забрало (Сос., І, 1957, 456);

*Образно. Приємне марево раптом розвіялось, мрійна поволока спала з очей (Горд., Дівчина.., 1954, 14);

// Опускаючись, сідати, падати на що-небудь.

Громада бузьків спала на очерет (Стеф., І, 1949, 90);

// Опускаючись, займати попереднє положення.

Отець Олександер увійшов страшенно лютий, аж коси ворушаться… А ніздрі — то спадуть, то розідмуться (Мик., Кадильниця, 1959, 11);

// тільки недок. Розташовуючись, пролягаючи, опускатися полого, покато або стрімко.

Круча сажнів у два заввишки круто уривалася згори і спадала у воду (Гр., І, 1963, 352);

Дорога круто спадала вниз, до Дністра (Петльов., Хотинці, 1949, 6);

Згори до самого низу спадали терасами зелені схили (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105);

По схилу лівого берега, що амфітеатром спадав до Дніпра, блимнули яскраві стрічечки вогників (Коцюба, Нові береги, 1959, 140).

◊ Куди́ о́чі спа́ли див. о́ко¹;

[Мов (на́че і т. ін.)] полу́да з оче́й спада́є (спа́ла і т. ін.) див. полу́да;

Спада́ти на го́лову — несподівано ставати для кого-небудь об’єктом клопоту, турбот і т. ін.

— Іноді величезне горе, що спадає на голову, менше вражає, як дрібничкова неприємність (Досв., Вибр., 1959, 276);

Спада́ти (спа́сти) в непа́м’ять див. непа́м’ять;

Спада́ти (спа́сти) на ду́мку див. ду́мка;

Спада́ти (спа́сти) на зга́дку (на па́м’ять, заст. на ум і т. ін.) — те саме, що Спада́ти (спа́сти) на ду́мку ( див. ду́мка).

В зв’язку з цим спадають на згадку поетичні рядки з відомої збірки Л.Первомайського (Рад. літ-во, 3, 1971, 10);

Чомусь спало на згадку Явдосі, що.. бачила біля монопольки Якима (Донч., III, 1956, 7);

Спадали на пам’ять [Микиті] усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені [з підірваним здоров’ям] люди (Л. Янов., І, 1959, 312);

Чогось мені спала на ум та гадюка, що я бачив в березі (Н.-Лев., VI, 1966, 97);

Спада́ти (спа́сти) на ро́зум див. ро́зум;

Спа́сти на коня́ (ко́ней, ко́ника) — сісти на коня.

— Ой, не вспішився а пан Перебийніс Та й на коника спасти, А вже ж зачав а хлопко малий Та як снопики класти (Укр.. думи.., 1955, 106);

Усі троє спали на коней та й помкнули — тільки іскра з-під копит кінських сипнула (Вовчок, I, 1955, 360);

Ще оди́н кло́піт спав з плече́й див. кло́піт.

2. Звішуватися донизу кінцем або кінцями.

З ліжка додолу чорніше від ніченьки Повна спадає коса (Граб., І, 1959, 437);

Довгі сиві вуса, що мальовничо спадали униз, завжди вводили в обман м’якого серцем любителя української старовини (Хотк., І, 1966, 80);

// Звисати, спускатися донизу певним способом.

Його русяве волосся спадало густими кучерями на плечі (Фр., V, 1951, 16);

Жмути білого полотна жужмом вкривали її коліна і спадали хвилями додолу (Н.-Лев., VI, 1966, 11);

// на що, до чого. Покриваючи що-небудь, звисати донизу, нависати над чимсь.

Червоні торочки, що спадали аж на білу шию, не перемогли червоних, як калина, губів (Н.-Лев., I, 1956, 150);

Смолисті брови похмуро спали на очі (Баш, Вибр., 1948, 166);

// Перехилятися через що-небудь.

Одні [квіти] випростались угору, інші, спадаючи через одутлуваті вінця білої вази, падали аж на її боки (Епік, Тв., 1958, 280).

3. Зменшувати силу вияву; слабнути.

В його душі змагалася боротьба, підносилася і спадала хвиля збурених почуттів (Кобр., Вибр., 1954, 35);

Гвалт спадає, пальба вщухла (Гончар, II, 1959, 25);

Тривожна напруженість, що опанувала було сходом, спала (Багмут, Опов., 1959, 23);

// Ставати меншим, нижчим.

Спада температура, Сон зника, як забуття (Мал., Звенигора, 1959, 181);

Остап поправлявся. Гарячка згодом спала, рана швидко затягувалась (Коцюб., І, 1955, 372);

Трохи спав жар [у Оленки], а під ранок знов заметалась вона знеможена (Хижняк, Тамара, 1959, 189);

// Ставати тихішим, не чітко чутним.

З дальніх завулків, через городи й сади, тихо спадаючи, долітала пісня (Десняк, Десну.., 1949, 200);

Голос його швидко спадав, переходив у важкий шепіт (Гончар, IV, 1960, 59);

Голос морської стихії слабішав, спадав (Збан., Сеспель, 1961, 28);

// Поступово втрачатися, зникати.

Часом, серед такої гарячки, вся енергія його спадала, і якийсь голос говорив в нім: «Навіщо?.. кінець! Дійшов до краю!» (Коцюб., І, 1955, 25);

Марина глянула на вишні, що стояли без листу і нагадували їй, що спаде колись і її краса (Н.-Лев., І, 1956, 99);

// Випаровуючись або розсіюючись, розріджуючись, зникати.

Туман спаде,.. він знов з дому вихопиться (Вовчок, І, 1955, 217);

Вітрець дихнув. Пора спадати росам (Ющ., Люди.., 1959, 29);

Відбились зорі в дзеркалі ріки, спадає дим розвіяний, безсилий (Сос., II, 1958, 326);

— Не доглянула [пташниця] індичат та рано випустила пастись, поки ще роса не спала (Мирний, IV, 1955, 337).

Спе́ка спада́є (спа́ла) див. спе́ка.

◊ Спада́ти (спа́сти) з го́лосу — втрачати голос.

[Виборний:] Тахтауловський дяк п’є горілки багато і уже спада з голосу (Котл., II, 1953, 11);

[Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе… [Іван:] Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш! (Григ., Вибр., 1959, 470).

4. Знижувати свій рівень, зменшуватися кількісно (про воду).

Як тільки почала спадати в Дніпрі вода, прибережні люди були здивовані давно не баченим напливом плотів (Коцюба, Нові береги, 1959, 27);

Ще півгодини — і вже по повені. Вода спаде, повитикається сховане каміння (Хотк., II, 1966, 394).

◊ Спада́ти (спа́сти) з ціни́ (у ціні́) — дешевшати, знецінюватися.

— А пани — все пани — з ціни не спадають! (Рудан., Тв., 1959, 165);

Вічно жалувався [Мошко], що заробок малий, що шкірки спадають у ціні (Фр., III, 1950, 46);

Спада́ти (спа́сти) на си́лах (із сил) — втрачати сили.

Після сорока років слюсарювання почав [Никодим Онуфрійович] спадати на силах (Смолич, V, 1959, 91);

Сох [Іван] щораз більше і спадав із сил (Фр., III, 1950, 180).

5. Втрачати нормальну вагу; худнути, марніти.

Пройшло років зо два, зо три, наряди поносилися, тіло спало… і з.. Оришки вийшла.. баба-старчиха (Мирний, IV, 1955, 31).

◊ Спада́ти (спа́сти) з лиця́ (з ли́ченька, на лиці́, на виду́ і т. ін.) — худнути, марніти.

На лиці помітно спадала [Любов Прохорівна] і все щось міркувала, інколи навіть уголос (Ле, Міжгір’я, 1953, 320);

— Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи.., 1955, 167);

Дарма що з личенька спала, а справдешня козачка! (Вовчок, І, 1955, 344);

Спада́ти (спа́сти) з ті́ла (у (в) т́ілі, на ті́лі і т. ін.) — худнути, втрачати нормальний вигляд.

— Ото славний ти, мій Юруше! — каже князь, об’їхавши свої лани, городи та садки. — Робота в тебе, як на огні горить, тільки наймити чогось неначе з тіла спали (Н.-Лев., III, 1956, 296);

— Усе, було, тружусь, роблю — Аж з тіла спала (Гл., Вибр., 1951, 8);

Трофейні важкі битюги й красиві чистокровні рисаки спадали в тілі за кілька важких переходів (Гончар, III, 1959, 88).

6. Охоплювати кого-, що-небудь, поширюватися на когось, щось (перев. про світло).

Світло спадає з лівого боку у всі три кімнати (Л. Укр., IV, 1954, 245);

Довгі сліпучі промені спадали.. в садок (Смолич, І, 1958, 92);

*Образно. На строгий профіль її загрубілого на сонці, проте гарного обличчя спала тінь затаєної образи (Кач., Вибр., 1947, 28).

7. перен. Звільняти кого-небудь від чогось.

Над давнім лихом України Жалкуєм-тужим в кожний час, З плачем ждемо тії години, Коли спадуть кайдани з нас (Л. Укр., І, 1951, 54);

// Минатися, проходити.

Троянцям легше стало, І тяжке горе з серця спало (Котл., І, 1952, 159);

У нього навіть спала сонлива байдужість (Багмут, Опов., 1959, 81);

// Переставати бути помітним, сходити.

— Хм! — хмикнула Солоха і усмішка з лиця її спала (Мирний, І, 1954, 57).

◊ [На́че (нена́че, мов і т. ін.)] гора́ [з плече́й (з пліч)] спа́ла в кого — відпали турботи, не стало важких обов’язків, полегшився важкий душевний стан.

Як я не недугувала, як не боліла, але по болю почула, що з мене неначе гора спала… (Мирний, І, 1954, 86);

[На́че (нена́че і т. ін.)] ка́мінь з душі́ (з груде́й) спав у кого, кому — комусь стало легко, спокійно на душі.

[Анастасій:] Неначе камінь спав з душі у мене! Тепер я весело піду на смерть! (Кост., І, 1967, 216);

Йонові наче камінь з грудей спав. Легше якось зробилося на серці (Коцюб., І, 1955, 270);

Спада́ти (спа́сти) з ро́зуму див. ро́зум.

8. на кого — що, перен. Діставатися, припадати кому-небудь.

Ті обов’язки цілим своїм тягарем спадали на селян, на громади (Фр., VI, 1951, 39);

Суворі і жахливі кари спадають на голови сміливих (Тулуб, Людолови, І, 1957, 397);

Най на мене всі нещастя разом спадуть з неба, Розстатися із тобою — гіршого не треба (Коломийки, 1969, 170);

Це найбільше нещастя, що спало на їх родину, смерть батька, зовсім відібрало в Нелі охоту до життя (Вільде, Сестри.., 1958, 352);

// на кого, кому. Находити на кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, стан, настрій і т. ін.).

Чого .. Не раз се на мене, мов хмара яка, Спадає сумная задума тяжка? (Л. Укр., І, 1951, 11);

Відчув [Гнат], як спадає йому на серце тихомирний спокій (Панч., В дорозі, 1959, 49);

Ледве що очутилася я трохи по тяжкій утраті вашого батька,.. вже спав на мене цей новий смуток (Коб., II, 1956, 313);

Хто їх [гуморески] почне читати, тому одразу ж на повіки спаде тихий, глибокий сон… (Мокр., Сто.., 1961, 11);

// рідко. Діставатися, переходити у спадок.

Помер Рудзевич, і мати розпродала все, що після нього їй спало (Збірник про Кроп., 1955, 53).

9. перен. Наставати, надходити, наближатися.

Тихесенький вечір На землю спадає (Сам., І, 1958, 132);

На гори спадає смеркання (Мас., Роман.., 1970, 350);

— Я вже не перебуду цеї осені. Як спаде осіння мряка, то задушить мене (Март., Тв., 1954, 153);

І тільки як спали на землю вечірні сутінки,— припинився бій (Кочура, Зол. грамота, 1960, 108).