спадати

СПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПА́СТИ, спаду́, спаде́ш, док.

1. Падати, летіти донизу під дією власної ваги.

Метеори раз у раз спадали з неба на степ (І. Нечуй-Левицький);

Передня куфа [кухва] спала їй на ноги та притовкла їх (М. Коцюбинський);

// з чого. Падати, відділяючись, відокремлюючись від чого-небудь, не утримуючись на чомусь.

Глянеш вгору – шапка спадає з голови (І. Нечуй-Левицький);

Вона [весна] – у краплях, що спадають дзвінко Із голих віт, які стрясає птах (М. Рильський);

Вона прикрила вії, і дві здоровенні сльозини спали з її очей (Панас Мирний);

Хустина їй з голови спала, і волосся розпустилося (А. Головко);

// Опадати, обсипатися з дерев, кущів і т. ін. (про листя, пелюстки, плоди тощо).

Вишиває осінь на канві зеленій Золоті квітки. Квітки оживають і з дерев спадають Жовті нагідки (О. Олесь);

На сонці ясени горять, Спадають ягоди з шовковиць... (М. Рильський);

// Відмираючи, випадати з корінням (про волосся).

Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг (С. Руданський);

[Матушка гуменя:] Суха волосина не спаде з голови без волі всевидящого [всевидющого] (Панас Мирний);

// Осідати, спускатися донизу (про пил).

На майдані пил спадає, Замовкає річ... (П. Тичина);

Отара вже пройшла, спав пил на вулиці (А. Головко);

// Литися, стікати згори вниз.

Через .. щілини проступила вода й почала спадати двома чималими цівками в льох (М. Старицький);

Вода каскадами спадала в басейн (П. Панч);

// Випадати, йти (про опади) або осідати (про росу, іній).

Дощ, гнаний вітром, спадав цілими завісами (П. Панч);

За лісами день згасає, на траву спадають роси (О. Гуреїв);

Та гей, бики! Зоремо поле, Посієм яреє зерно, А спаде дощик, незабаром В землі пробудиться воно (С. Руданський);

// Опускаючись, відкривати що-небудь.

Неначе мереживо, мрійно спада з будівель риштовань забрало (В. Сосюра);

* Образно. Приємне марево раптом розвіялось, мрійна поволока спала з очей (К. Гордієнко);

// Опускаючись, сідати, падати на що-небудь.

Громада бузьків спала на очерет (В. Стефаник);

// Опускаючись, займати попереднє положення.

Отець Олександер увійшов страшенно лютий, аж коси ворушаться .. А ніздрі – то спадуть, то розідмуться (І. Микитенко);

// тільки недок. Розташовуючись, пролягаючи, опускатися полого, покато або стрімко.

Круча сажнів у два заввишки круто уривалася згори і спадала у воду (Б. Грінченко);

Дорога круто спадала вниз, до Дністра (В. Петльований);

Згори до самого низу спадали терасами зелені схили (І. Цюпа);

По схилу лівого берега, що амфітеатром спадав до Дніпра, блимнули яскраві стрічечки вогників (Г. Коцюба).

2. Звішуватися донизу кінцем або кінцями.

З ліжка додолу чорніше від ніченьки Повна спадає коса (П. Грабовський);

Довгі сиві вуса, що мальовничо спадали униз, завжди вводили в обман м'якого серцем любителя української старовини (Г. Хоткевич);

// Звисати, спускатися донизу певним способом.

Його русяве волосся спадало густими кучерями на плечі (І. Франко);

Жмути білого полотна жужмом вкривали її коліна і спадали хвилями додолу (І. Нечуй-Левицький);

// на що, до чого. Покриваючи що-небудь, звисати донизу, нависати над чимсь.

Червоні торочки, що спадали аж на білу шию, не перемогли червоних, як калина, губів (І. Нечуй-Левицький);

Смолисті брови похмуро спали на очі (Яків Баш);

// Перехилятися через що-небудь.

Одні [квіти] випростались угору, інші, спадаючи через одутлуваті вінця білої вази, падали аж на її боки (Г. Епік).

3. Зменшувати силу вияву; слабнути.

В його душі змагалася боротьба, підносилася і спадала хвиля збурених почуттів (Н. Кобринська);

Ґвалт спадає, пальба вщухла (О. Гончар);

Тривожна напруженість, що опанувала було сходом, спала (І. Багмут);

// Ставати меншим, нижчим.

Спада температура, Сон зника, як забуття (А. Малишко);

Остап поправлявся. Гарячка згодом спала, рана швидко затягувалась (М. Коцюбинський);

Трохи спав жар [у Оленки], а під ранок знов заметалась вона знеможена (А. Хижняк);

// Ставати тихішим, нечітким (про звуки).

З дальніх завулків, через городи й сади, тихо спадаючи, долітала пісня (О. Десняк);

Голос його швидко спадав, переходив у важкий шепіт (О. Гончар);

Голос морської стихії слабішав, спадав (Ю. Збанацький);

// Розсіюватися, розріджуватися (про туман, росу).

Туман спаде, .. він знов з дому вихопиться (Марко Вовчок);

Вітрець дихнув. Пора спадати росам (О. Ющенко);

Відбились зорі в дзеркалі ріки, спадає дим розвіяний, безсилий (В. Сосюра);

– Не доглянула [пташниця] індичат та рано випустила пастись, поки ще роса не спала (Панас Мирний).

4. Поступово зникати.

Часом, серед такої гарячки, вся енергія його спадала, і якийсь голос говорив в нім: “Навіщо?.. кінець! Дійшов до краю!” (М. Коцюбинський);

Марина глянула на вишні, що стояли без листу і нагадували їй, що спаде колись і її краса (І. Нечуй-Левицький).

5. Знижувати свій рівень, зменшуватися кількісно (про воду).

Як тільки почала спадати в Дніпрі вода, прибережні люди були здивовані давно не баченим напливом плотів (Г. Коцюба);

Ще півгодини – і вже по повені. Вода спаде, повитикається сховане каміння (Г. Хоткевич).

6. Втрачати нормальну вагу; худнути, марніти.

Пройшло років зо два, зо три, наряди поносилися, тіло спало... і з .. Оришки вийшла .. баба-старчиха (Панас Мирний).

7. Охоплювати кого-, що-небудь, поширюватися на когось, щось (перев. про світло).

Світло спадає з лівого боку у всі три кімнати (Леся Українка);

Довгі сліпучі промені спадали .. в садок (Ю. Смолич);

* Образно. На строгий профіль її загрубілого на сонці, проте гарного обличчя спала тінь затаєної образи (Я. Качура).

8. перен. Звільняти кого-небудь від чогось.

Над давнім лихом України Жалкуєм-тужим в кожний час, З плачем ждемо тії [тієї] години, Коли спадуть кайдани з нас (Леся Українка);

// Минатися, проходити.

Троянцям легше стало, І тяжке горе з серця спало (І. Котляревський);

У нього навіть спала сонлива байдужість (І. Багмут).

9. на кого, що, перен. Діставатися, припадати кому-небудь.

Ті обов'язки цілим своїм тягарем спадали на селян, на громади (І. Франко);

Суворі і жахливі кари спадають на голови сміливих (З. Тулуб);

Най на мене всі нещастя разом спадуть з неба, Розстатися із тобою – гіршого не треба (з народної пісні);

Це найбільше нещастя, що спало на їх родину, смерть батька, зовсім відібрало в Нелі охоту до життя (Ірина Вільде);

// на кого, кому. Находити на кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, стан, настрій і т. ін.).

Чого .. Не раз се на мене, мов хмара яка, Спадає сумная задума тяжка? (Леся Українка);

Відчув [Гнат], як спадає йому на серце тихомирний спокій (П. Панч);

Ледве що очутилася я трохи по тяжкій утраті вашого батька, .. вже спав на мене цей новий смуток (О. Кобилянська);

Хто їх [гуморески] почне читати, тому одразу ж на повіки спаде тихий, глибокий сон... (Ю. Мокрієв);

// рідко. Діставатися, переходити у спадок.

Помер Рудзевич, і мати розпродала все, що після нього їй спало (з мемуарної літ.).

10. перен. Наставати, надходити, наближатися.

Тихесенький вечір На землю спадає (В. Самійленко);

На гори спадає смеркання (Т. Масенко);

– Я вже не перебуду цеї осені. Як спаде осіння мряка, то задушить мене (Л. Мартович);

І тільки як спали на землю вечірні сутінки, – припинився бій (П. Кочура).

Спе́ка спада́є / спа́ла див. спе́ка.

◇ Аж вага́ з груде́й спа́ла див. вага́1;

Ду́мка спа́ла / спада́є [на ро́зум] <�Думки́ спа́ли / спада́ють [на ро́зум]> див. ду́мка;

Дур [уве́сь] спав див. дур;

З'ї́хати (зсу́нутися, спа́сти і т. ін.) з глу́зду (з ро́зуму) див. з'їжджа́ти;

І волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́, рідко не заги́не) з голови́ див. волоси́на;

(1) Ка́менем (ка́мнем) з се́рця спа́сти – позбутися чого-небудь неприємного, важкого.

Коли б швидше .. Звіздочка засяяла, От тогді [тоді] б то болість злая Камнем з серця спала (П. Гулак-Артемовський);

Куди́ о́чі [ба́чать (ди́вляться, спа́ли і т. ін.)] див. о́ко¹;

[Мрі́йна] поволо́ка спа́ла з оче́й див. поволо́ка²;

Оско́ма спада́є / спаде́ див. оско́ма;

Па́дати (спада́ти) / впа́сти на го́лову див. па́дати;

(2) Спада́ти (наверта́тися, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (наверну́тися, спливти́, сплисти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м'ять, рідко в го́лову, на га́дку) кому і без дод.:

а) хто-небудь починає думати про когось, щось, задумуватися над чимсь.

Спадав на думку і сам Гаркун-Задунайський, але думка цього образу якось не могла схопить виразно (В. Винниченко);

Харкевич усе дужче й дужче хвилювався, йому спадало на думку неймовірне, від усіх тих здогадів почала боліти голова (С. Голованівський);

Спадали на пам'ять [Микиті] усі ліки та знадіб'я, які вживають підвереджені [з підірваним здоров'ям] люди (Л. Яновська);

Та й кому зійде на думку радість, коли на завтра нічого їсти (Панас Мирний);

б) хто-небудь придумує щось, додумується до чогось.

Дорога ж бита поряд, і мало якому гаспиду спаде на гадку заглянути до мене на горище (І. Головченко і О. Мусієнко);

Батьківщиною тюльпана є наші чорноморські степи! Але чи нашому русинові спливло б у голову робити ґешефти на тюльпанах? (Ірина Вільде);

Мимоволі наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, заводами, соборами? (О. Гончар);

в) згадуватися, пригадуватися.

Чудовий такий був вечір весняний, що сама веснянка на думку наверталась (Марко Вовчок);

Він пробудився, то й наяві йому морочилось у голові, всяка погань лізла на думку, і він ніяк не міг позбутися своїх власних привидів (І. Франко);

Образ брата Петра та дружна компанія його друзів льотчиків, з якими він заїздив, спливають на думку Тоні (О. Гончар);

Навернулися на думку слова, прочитані у сіренькій книжечці “Наркісс”, яка з'явилася новинкою у цьому році (І. Пільгук);

(3) Спада́ти / спа́сти з го́лосу – втрачати голос.

[Виборний:] Тахтауловський дяк п'є горілки багато і уже спада з голосу (І. Котляревський);

[Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе... [Іван:] Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш! (Грицько Григоренко);

(4) Спада́ти / спа́сти з лиця́ (з ли́ченька, на лиці́, на виду́) – ставати блідим, змученим; марніти.

– Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (з думи);

– Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили? Дивись, як на виду спав... поблід, позеленів (Панас Мирний);

(5) Спада́ти / спа́сти з ті́ла (в ті́лі, на ті́лі) – худнути.

Стара попадя над дочками тремтіла Та посаг у скрині складала для них, Ниділа й сивіла, спадаючи з тіла (Л. Первомайський);

Його [кота] завивання ставало дедалі одчайдушним. Сусід прив'язав страдника, щоб не бігав уночі й не спадав на тілі (З. Мороз);

Роман спостився, змарнів, зблід, спав з тіла (І. Нечуй-Левицький);

(6) Спада́ти / спа́сти з ціни́ (у ціні́) – втрачати своє значення; ставати менш важливим.

– А пани – все пани – з ціни не спадають! (С. Руданський);

(7) Спада́ти / спа́сти на си́лах (із сил) – втрачати сили.

Після сорока років слюсарювання почав [Никодим Онуфрійович] спадати на силах (Ю. Смолич);

Сох [Іван] щораз більше і спадав із сил (І. Франко);

(8) Спа́сти на коня́ (ко́ней, ко́ника) – сісти на коня.

– Ой, не вспішився а пан Перебийніс Та й на коника спасти, А вже ж зачав а хлопко малий Та як снопики класти (з думи);

Усі троє спали на коней та й помкнули – тільки іскра з-під копит кінських сипнула (Марко Вовчок);

(9) Спа́сти на о́чі кому – раптово стати поміченим ким-небудь.

Він тримав зброю напоготові і йшов не по самій стежці, а обабіч, щоб першому не спасти на очі ворогові (О. Слісаренко);

(10) Спа́сти (сплисти́) з ро́зуму – збожеволіти.

Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали! (Л. Глібов);

[Рябина:] Чи ти, старий, здурів, Чи з розуму сплив? Та за що дерево путаєш? (І. Франко);

З ро́зуму спа́стися.

З ледащим [ледачим] спознався – з розуму спався (прислів'я);

Сплива́ти (спада́ти) / спливти́ (спа́сти) на язи́к див. сплива́ти;

Сплива́ти (спада́ти) / сплисти́ (спа́сти, спливти́) на ум (на ро́зум) див. сплива́ти;

[Як (мов, на́че і т. ін.)] полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) див. полу́да;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] ка́мінь з душі́ (з груде́й) спав (звали́вся, скоти́вся і т. ін.) див. ка́мінь;

Як (мов, ні́би і т. ін.) пря́мо (про́сто) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) див. гора́.