1. Словник української мови в 11 томах

спадкування

СПАДКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. спадкува́ти.

Були часи, коли [виробничий] досвід передавався лише в межах сім’ї по прямій лінії спадкування від батька до сина, від матері до дочки (Ком. Укр., 4, 1962, 33);

З правом особистої власності тісно зв’язане право спадкування. Значно розширена свобода заповіту. Кожен громадянин може відписати все своє майно або частину його кому хоче (Рад. Укр., 19.I 1964, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спадкування — спадкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. спадкування — див. спадщина Словник синонімів Вусика
  3. спадкування — -я, с. Дія за знач. спадкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спадкування — СПАДКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. спадкува́ти. Були часи, коли [виробничий] досвід передавався лише в межах сім'ї по прямій лінії спадкування від батька до сина, від матері до дочки (з газ.); Право спадкування; Спадкування за законом; Спадкування за заповітом. Словник української мови у 20 томах