1. Словник української мови в 11 томах

спальник

СПА́ЛЬНИК, а, ч., іст. У російській державі XV— XVII ст.— придворний, в обов’язки якого входило допомагати царю при одяганні й роздяганні, супроводжувати його під час поїздок і т. ін.;

// Така людина при дворах інших володарів.

Ввечері, коли спальники роздягли його.., наказав він негайно викликати.. Есаада (Тулуб, Людолови, II, 1957, 361);

Повно було [при палаці київського князя] придворних, ключників,.. стольників, чашників, спальників (Загреб., Диво, 1968, 645).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спальник — спа́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спальник — -а, ч. 1》 іст. У Російській державі 15-17 ст. – придворний, в обов'язки якого входило допомагати царю одягатись і роздягатись, супроводжувати його під час поїздок і т. ін. || Така людина при дворах інших володарів. 2》 розм. Спальний мішок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спальник — СПА́ЛЬНИК¹, а, ч., іст. У російській державі XV- XVII ст. – придворний, в обов'язки якого входило допомагати царю при одяганні й роздяганні, супроводжувати його під час поїздок і т. ін.; // Така людина при дворах інших володарів. Словник української мови у 20 томах
  4. спальник — (-а) ч., жрм. "Спальний" район міста. На дитячому майданчику, що знаходиться у дворі, до якого з одного боку примикають п'ятиповерхівки "спальника", а з іншого — приміська зона (СМ, 13.07.2001). Словник жарґонної лексики української мови