спалюватися
СПА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПАЛИ́ТИСЯ, спалю́ся, спа́лишся, док.
1. розм. Знищуватися вогнем; згоряти.
Уночі в превеликий вітер загорілась невеличка халабудка, та од тієї халабудки спалився і ввесь хутір (Стор., І, 1957, 50);
«Сонечко, сонечко, заглянь у віконечко, свої крильця розпусти, до милого полети».. Мати перехопила той погляд: — Не долетить, в огні спалиться (Тют., Вир, 1964, 375).
2. перен., розм. Втрачати сили, здоров’я (через важку працю, нестатки, переживання і т. ін.); виснажуватися.
Тільки Дарка одна в цьому завороженому світикові спалюється від таємного вичікування (Вільде, Б’є восьма, 1945, 163);
// Змучуватися (про серце, душу і т. ін.).
Чарує одвага сліпа короля,— За лицарів серце спалилось, На берег він скаче й до левів [козаків] Мовля..— Віддайтесь на милость, на ласку мою (Стар., Поет. тв., 1958, 228).
3. тільки недок. Пас. до спа́лювати.
Буре вугілля спалюється в топках електростанцій, на паровозах, у промислових котельнях, а також у побуті (Наука 7, 1956, 7).
Значення в інших словниках
- спалюватися — спа́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спалюватися — -ююся, -юєшся, недок., спалитися, спалюся, спалишся, док. 1》 розм. Знищуватися вогнем; згоряти. 2》 перен., розм. Втрачати сили, здоров'я (через тяжку працю, нестатки, переживання і т. ін.); виснажуватися. || Змучуватися (про серце, душу і т. ін.). 3》 тільки недок. Пас. до спалювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спалюватися — СПА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПАЛИ́ТИСЯ, спалю́ся, спа́лишся, док. 1. Знищуватися вогнем; згоряти. Уночі в превеликий вітер загорілась невеличка халабудка, та од тієї халабудки спалився і ввесь хутір (О. Словник української мови у 20 томах
- спалюватися — ВИСНА́ЖУВАТИСЯ (зовсім утрачати сили, ставати безсилим, змарнілим від утоми, голоду, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИСЯ, ЗНЕМАГА́ТИ, ЗНЕМАГА́ТИСЯ, ЗАМУ́ЧУВАТИСЯ, ЗМУ́ЧУВАТИСЯ, ВИСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВИМО́ТУВАТИСЯ, ХЛЯ́НУТИ, ХЛЯ́ТИ, ВИСИ́ЛЮВАТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови