спарований
СПАРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спарува́ти.
Замість одного зараз спаровані вартові стоять на воротях (Головко, II, 1957, 527);
30 спарованих нетелей на початку року мали отелитись (Колг. Укр., 2, 1956, 7);
*Образно. — Мудре питво мед,— мовив він,— в ньому, як у житті,— гіркота спарована з солодощами… (Бурл., О. Вересай, 1959, 72);
// спаро́вано, безос. присудк. сл.
[Анна:] І моє [щастя] вкрадено, голубе мій! І моє серце розбито, і мене з нелюбом спаровано! (Фр., IX, 1952, 115).
2. у знач. прикм. Те саме, що спа́рений¹ 2.
Кулі іа спарованого кулемета вибивали фонтанчики сухої землі вже недалеко від окопу (Пера., Дикий мед, 1963, 466).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спарований — спаро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- спарований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спарувати. || спаровано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Те саме, що спарений I 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спарований — СПАРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до спарува́ти. * Образно. – Мудре питво мед, – мовив він, – в ньому, як у житті, – гіркота спарована з солодощами... (Ф. Бурлака); // спаро́вано, безос. пред. [Анна:] І моє [щастя] вкрадено, голубе мій!... Словник української мови у 20 томах
- спарований — Спаро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)