спарований

СПАРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до спарува́ти.

* Образно. – Мудре питво мед, – мовив він, – в ньому, як у житті, – гіркота спарована з солодощами... (Ф. Бурлака);

// спаро́вано, безос. пред.

[Анна:] І моє [щастя] вкрадено, голубе мій! І моє серце розбито, і мене з нелюбом спаровано! (І. Франко).

2. у знач. прикм. Те саме, що спа́рений¹ 2.

Кулі із спарованого кулемета вибивали фонтанчики сухої землі вже недалеко від окопу (Л. Первомайський);

Замість одного зараз спаровані вартові стоять на воротях (А. Головко);

30 спарованих нетелей на початку року мали отелитись (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me