1. Словник української мови у 20 томах

спарник

СПА́РНИК, а, ч., зал.

Стержень, що з'єднує ведучі колеса паровоза з колесами спареної осі або колеса двох спарених осей.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спарник — спа́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. спарник — -а, ч., зал. Стержень, що з'єднує ведучі колеса паровоза з колесами спареної осі або колеса двох спарених осей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спарник — СПА́РНИК, а, ч., зал. Стержень, що з’єднує ведучі колеса паровоза з колесами спареної осі або колеса двох спарених осей. Словник української мови в 11 томах