1. Словник української мови в 11 томах

спервовіку

СПЕРВОВІ́КУ, присл., рідко. З давніх часів; віддавна.

Спервовіку не було нічого — тільки сила, рух! (Тич., І, 1946, 86);

У своєму щоденному житті ми оточені речами, про походження яких не думаємо, вважаючи підсвідомо, що вони існують спервовіку (Вітч., 5, 1974, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спервовіку — спервові́ку прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. спервовіку — див. здавна Словник синонімів Вусика
  3. спервовіку — присл., рідко. З давніх часів; віддавна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спервовіку — СПЕРВОВІ́КУ, присл., рідко. З давніх часів; віддавна. Спервовіку не було нічого – тільки сила, рух! (П. Тичина); У своєму щоденному житті ми оточені речами, про походження яких не думаємо, вважаючи підсвідомо, що вони існують спервовіку (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. спервовіку — Спервові́ку, спередві́ку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)